Жінка одягла весільну сукню, фату і обручку, каже, що вийшла заміж за Ісуса Христа
Біля вівтаря під час урочистого обряду жінка стояла без нареченого.
Вона виходила заміж за Ісуса Христа.
Джесіка Гейс отримала весільну сукню, фату і обручку, пише ВВС.Україна.
41-річна Гейс – посвячена діва, тобто жінка-католичка, яка присвятила своє життя Богові.
Під час освячення кандидатка, одягнена у білу (схожу на весільну) сукню, дає обітницю довічної цнотливості і відмовляється від сексуальних і просто романтичних стосунків.
Вона також одягає весільну обручку – символ заручин із Христом.
“Мене часто запитують, чи я заміжня?” – розповідає пані Гейс. – Я зазвичай дуже коротко пояснюю, що я – імовірніше, духовна сестра, яка присвятила своє життя Христу, однак продовжує жити світським життям”.
На відміну від черниць, посвячені діви не живуть у закритих громадах і не носять спеціальний одяг. Такі жінки не відмовляються від світського життя і забезпечують себе самостійно.
Всього у світі понад чотири тисячі посвячених дів.
За даними Американської асоціації посвячених дів (USACV), у США налічують 254 “наречених Христа”. Джесіка Гейс – одна з них.
Це жінки різних професій – медсестри, психологи, бухгалтери та пожежники.
“18 років я працюю у школі, до якої ходила сама”, – каже пані Гейс, яка мешкає у Форт-Вейні, штат Індіана, США.
Весь свій вільний час жінка здебільшого присвячує молитві, покаянню і зустрічам із своїм сповідником. А от суто чернече життя їй не до вподоби.
“Я мешкаю поруч зі своєю парафією і завжди готова допомогти родині і друзям. Є ще робота в школі, де завжди багато людей. Там я також намагаюсь реалізувати боже покликання”.
Довічне служіння
Про посвячених дів мало відомо навіть у католицькій церкві – почасти тому, що це покликання офіційно визнали лише 50 років тому.
Однак незаймані діви були частиною церкви з ранніх християнських часів. Впродовж трьох перших століть нашої ери багато з них померли як мучениці, залишаючись вірними Богу.
Слід зазначити, що чоловічого відповідника цій релігійній практиці у католицькій церкві немає.
Серед них – Агнеса Римська, яка, як вважають, відмовилася взяти шлюб із губернатором міста і присвятила свою цноту Богові.
У середні віки практика посвячення в діви практично зникла. Лише 1971 року Ватикан відродив стародавній Орден незайманих (Ordo virginum), визнавши довічну жіночу цнотливість проявом церковного життя.
Джесіка Гейс не мала наміру присвячувати своє життя Богові, поки не зустріла духовного радника, який, за її словами, “почав ставити правильні запитання”.
Стати “нареченою Христа” вона вирішила у 2013 році, потім була підготовка, яка тривала два роки. Коли відбулося саме посвячення, їй було 36 років.
“Мої обов’язки майже не змінилися. Однак тепер усе інакше. Адже мати Господа за чоловіка – це зовсім інше, ніж мати його за друга”.
Жити в суспільстві, де люди ведуть активне статеве життя, доволі складно для незайманих жінок, які вирішили відмовитися від фізичних стосунків.
“Гадаю, найважче – це, коли нас неправильно розуміють і вважають наш вибір протиставленням традиційній культурі”, – каже пані Гейс. – Люди думають, що я незаміжня, тому маю пояснювати, що своє тіло я віддаю Господу, і саме з ним я підтримую головний зв’язок”.
Незаймані фізично?
У липні цього року Ватикан оприлюднив документ під назвою Ecclesiae Sponsama Imago (“Образ нареченої церкви”), в якому вказано, що незайманість – не є обов’язковою умовою посвяти у священні діви.
На відміну від черниць, які дають обітницю безшлюбності у день вступу до релігійної спільноти, від цих “Христових наречених” завжди очікували довічної незайманості.
Однак 88 розділ нового ватиканського документу здивував багатьох, оскільки в ньому зазначено, що церковна невинність не зводиться лише до фізичної непорушності.
Рішення Ватикану про те, що “нареченими або дівами Христа” відтепер можуть ставати жінки, які раніше займалися сексом, не знайшло загального розуміння.
Наприклад, Асоціація посвячених дів США заявила, що “глибоко розчарована” такими рекомендаціями.
“Ми шоковані чути від Матері-Церкви, що фізична цнота більше не розглядається як важлива умова для посвяти до життя діви”, – йдеться у заяві асоціації.
Джесіка Гейс також воліє, щоб документ був “більш чітким і зрозумілим”, однак радіє з того, що Папа зосередив свою увагу на покликанні незайманих дів.
Зрештою, за її словами, оновлені правила заохочують жінок приєднатися до клятви “нареченої Христа”.
“Кількість жінок, які прагнуть дати обітницю цнотливості, постійно зростає. Це, імовірно, відбувається тому, що є потреба в людях, які живуть у такій радикальній відданості Богу. Можливо, саме цього й потребує сучасна церква”, – підсумовує Джесіка Гейс.
