«Неділя» живе всупереч усьому, бо наші читачі – найкращі в світі
Закарпатські підсумки 2018 року
Завершився 2018 рік традиційно екстремально. Услід за пекельним літом прийшла досить морозна зима, то зі снігом, то з дощем, але незмінно з вітрами. На Закарпатті, правда, тепліше, ніж на решті України – Карпати черговий раз прикривають нас, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Україна повністю відмовилася від аналогового телебачення і перейшла на цифрове. За змістом же і характером мовлення воно максимально українізується. Те саме відбувається в освіті – заплановано створити центри вивчення української мови для дорослих, як то вже було у 1920-х. Дорослішає українське кіно – не тільки кількісно, а й якісно, воно стає усе змістовнішим і професійнішим. Може ще й не зовсім рівня Оскара, але прогресує. Запрацював Інститут книги, уперше через нього закуплено масу книжок для наших бібліотек. Продовжується фінансування найбільш суспільно значимих книжок з обласного бюджету. Збільшено розмір обласних премій у галузі культури. Уперше реалізовано проекти Українським культурним фондом, в тому числі п’ять із них – на Закарпатті.
Розпочався процес творення помісної автокефальної православної церкви. Поки все іде більш-менш коректно, без явного екстриму. Ясно, цьому сприяє піст, але сподіваємося, що і свята не змінять тут нічого на гірше. У нас традиційно святі справи завжди творилися найбільш грішним способом – тепер маємо шанс вперше переломити такий звичай.
Вперше у нашій новітній історії було введено воєнний стан і він благополучно завершився. Продовжується децентралізація, створення об’єднаних громад, Закарпаття тут пасе задніх, але у решті регіонів він навіть іде до завершення. Ремонтуються дороги – поки небагато, це навіть крапля у морі, але вона є. В Ужгороді нарешті довели до ума аеропорт і запускають вже не тільки чартерні, а й регулярні рейси. Поїзди до Києва долають шлях бодай на кілька годин раніше.
Звичайно, вдалося далеко не все. Продовжується війна, якій поки кінця-краю не видно. Проте армія міцніє з кожним місяцем. Якщо раніше світ демонстрував так звану втому від України, зараз наші позиції на міжнародній арені максимально сильні. Вдалося не пересваритися з найближчими західними сусідами. У принципі, подібні проблеми не тільки у нас – в усіх молодих демократій. Румунський колега, виступаючи на ужгородському письменницькому фестивалі «Карпатська ватра», заявив, що Україна – це єдиний сусід, з ким у Румунії цілком дружні відносини, з іншими складніше, навіть у Чорному морі він не цілком певен. Притираємося, тому дипломатичний хист зараз особливо потрібен, а це уміння говорити «ні» сотнею різних способів, у тому числі і найменш образливими. Цього поки учимося.
Соціально-економічна ситуація найбільш проблемна. Навіть складається враження, що ми з нашим урядом живемо у двох різних країнах: він з телевізора постійно рапортує про якісь успіхи, ми же їх не бачимо і близько. Хіба що різниця традиційно швидко прямує у кишені олігархів, навіть не встигнувши продемонструвати себе посполитим. Щоправда, курс гривні стосовно долара останнім часом дещо покращився: МВФ не махнув на нас рукою і продовжує тримати на плаву значними кредитами. Це, звичайно, половинчата міра, але поки дозволяє відступити хоч на крок від прірви. Хоча поки не запрацює власне конкурентоздатне виробництво, усі ті кредити – коту під хвіст.
Навіть на Закарпатті, яке трималося найдовше, скорочується кількість населення – люди тікають світ за очі. Правда, усе більше їх переконується, що ніде особливо медом не намащено, дехто повертається назад, але це поки винятки. Жебраків на вулицях усе більше, їхні волання усе голосніші.
«Неділя» живе всупереч усьому, бо наші читачі – найкращі у світі. Їх не торкнулася загальна тенденція варваризації життя, коли все менше людей читають паперові видання, а у ліпшому випадку обмежуються екраном мобільника, та й там – тільки соціальними мережами. Люди лишаються людьми попри усі деградаційні тенденції, які то трохи слабнуть, то знов посилюються з новою, небаченою раніше силою.
Наступний рік буде ще екстремальнішим – і у погодному плані (синоптики пообіцяли), і особливо у політичному, бо ж обиратимемо і президента, і парламент. Очевидно, після цього дещо оновиться й обласне керівництво. Але життя продовжується попри усе.
Сергій ФЕДАКА, газета «Неділя Закарпатські новини», екслюзивно для zakarpatpost.net
