Через хворобу від хлопця відреклося все село і навіть рідна мати
Підлітку з Кот-д’Івуара на ім’я Проспер було 10 років, коли рак вразив його обличчя.
У 16 років, коли він не міг нормально бачити та з важкістю дихав, його мати та громада, в якій він проживав, зреклися його.
Єдиний, хто його підтримував, був батько. Він зв’язався з сестрою Клаудією з фонду «Ліліан Фандейшн» з проханням допомогти синові.
Вони передали його справу італійським благодійникам з «Голосу Отця Піо», який організував хлопцеві переліт до Неаполя.
Тести, проведені у Неапольській лікарні «Паскаль» 14, показали, що пухлина на обличчі є рідкісною формою раку під назвою лімфома Беркітта, яка вражає імунну систему.
Проспер розповідає: «Коли я приїхав сюди, то дуже боявся. Ніс затуляв мені очі. Доводилося відтягувати його, щоб хоч щось побачити».
Його односельчани вважали, що хлопець проклятий, тож всіляко намагалися його уникати.
«Люди казали, що я – чудовисько», – згадує Проспер. «Хтось вважав, що я, мабуть, не те з’їв, чимось отруївся, через що так погано виглядав. Але пухлина не зходила, з часом тільки збільшувалася».
У минулому році він півроку проходив курси променевої та хіміотерапії, а також процедури заміни стовбурових клітин.
«Через три дні після початку хіміотерапії я зрозумів, що мені вже не треба відтягувати ніс, щоб щось побачити. Я дуже щасливий, коли виходжу надвір, мені не хочеться плакати, як раніше. Зустрічі з людьми приносять мені радість», – ділиться враженнями юнак.
Лікарі працюють над реконструкцією його обличчя, намагаючись викорінити рак.
Доктор Франк Іона розповідає: «Є вади у розвитку кісток обличчя. На одній стороні вони розвиваються гірше, що стало причиною асиметрії: ліва половина обличчя відрізняється від правої.
Кістки Проспера все ще відновлюються після впливу променевої терапії.
Проспер повернувся додому в Кот-д’Івуар через три тижні після операції.
Його більше не цураються громада та власна матір.
«Після нового року я піду в школу, щоб навчатися і з’ясувати, ким я хочу стати в майбутньому» – каже підліток.
