Один крутелик убив іншого і закопав у лісі. Коли напідпитку почав цим вихвалятися, трапилось дещо неймовірне
Було це 20 років тому – ще у суворі дев’яності. Прибрати когось тоді вважалося іграшкою. І було не важливо – заможна це людина, статки якої можна було прибрати до рук, чи простий смертний, який просто став на дорозі, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
- ⇒ Подавайте оголошення у газету «Закарпатські оголошення» ⇒ 050 222-50-50
У нашому селі двоє таких захотіли помірятися силами. Дійшло до того, що вони почали одне одному погрожувати. Всі звикли вже до таких сутичок. Але ніхто й не хотів між ними встрявати. Знали, що обоє роблять свої чорні справи і набивають кишені неправедними грішми.
Якось дійшло до серйозних розбірок. І от одного разу один крутелик убив іншого і закопав у лісі. Так говорили всі в селі. Це було дуже схоже на правду, адже того – іншого – і справді люди вже давно не бачили. А чоловік, який у той час якраз ішов у ліс по гриби, обмовився – начебто бачив цих братків лісі. І той, який загинув,погрожував іншому помститися – навіть із могили.
Спочатку всі були дуже вражені тим, що сталося. Але оскільки напевно нічого ніхто сказати не зміг, то з часом про цей випадок всі і забули. Крутелик, який нібито пристрілив свого суперника, мав безліч фірм, їздив по закордонахі утримував коханок. Ще за життя був у раю.
А якось напився і всім став нахвалятися, що це він прибрав Івана. Мовляв, дуже вже знахабнів його суперник. От і отримав по заслузі. Знав, що й так довести у суді цього ніхто не може. Та й не боявся нікого, бо вважав, що може всіх купити. А говорив тільки для того, щоб тримати у страху своїх конкурентів. Най знають, що йому переходити дорогу не можна. Ніхто не посміє завадити йому насолоджуватися життям.
А ще він обріс своїми слугами, які ладні були виконати будь-яку його забаганку. Одного разу він запросив усіх на пікнік. А коли добряче напився, то став хвалитися, що в цьому лісі він і порішив Івана. Навіть указав на дерево, під яким його закопав. Слуги лиш поблажливо посміхалися Михайлові. Вдавали, що вірять кожному його слову. Насправді ж сумнівалися, що все це – правда.
Наїлися і напилися вони уже добряче – тож не мали охоти вставати і йти за покликом хазяїна на те місце події, яка відбулася вже так давно. Та вже за мить усі вони здригнулися від жаху. Дерево рознесло на тріски. На шматки розірвало і Михайла. Саме тоді, коли він зверхньо копнув ногою те місце, де нібито закопали Івана.
Всі кинулися в різні боки, бо розуміли, що покривати їх уже нікому. Халепи ж набратися можна неабиякої. Тож за хвилину на цьому місці залишилися тільки напівпорожні пляшки та сліди – від великої гулянки. А ще кістки під деревом, дуже схожі на людські. Видно, вони були під землею. А вибухом їх розкидало над ґрунтом.
Похорони Михайла були велелюдними. Тут були не тільки родичі, друзі та знайомі. Багатьом було просто цікаво. Адже зараз Михайло вже не міг їм завдати жодної шкоди. Уже всі знали, що трапилося там – у лісі. І це при тому, що ніхто не зізнавався, що став очевидцем такої події. Але після того як Михайла поховали, люди за столом стали згадувати про його життя. І згадали слова того грибника, який опинився в лісі – якраз у час розправи Михайло над Іваном. Як той Іван нібито сказав тоді, що навіть із могили помститься йому. Виявилося, що таки й справді помстився.
А згодом з’ясувалося, що на цьому місці була міна. Якимось дивом вона пролежала в землі – і не заподіяла жодної шкоди людям. Хоча за цей час повз це місце мало проходити багато селян – у пошуках ягід та грибів. Або туристів, які мандрували Карпатами. А от та міна чекала саме на Михайла.
Яким чином вона туди потрапила – сьогодні ніхто не може відповісти. Але якийсь містичний присмак після цієї історії залишився у всіх. Адже не може бути, щоб випадково склалося так, що саме на цьому місці судилося загинути Михайлу, якому здавалося, що підкупити можна всіх – навіть смерть.
Ольга ГОЙС, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
