Ипна я жона, шіковна! Чому закарпатці так люблять хвалитися

Хвастощі є проявом гордині і одночасно невпевненості в собі

«Моя дочка така розумна! Ще й говорити не знає, а вже з телефоном грається!», «Мій син так малює, що йому дорослі художники можуть позаздрити! Таке дерево намалював, як справжнє!» «Я добра ґаздиня! У мене робота горить у руках! Я швидко і їсти наварю, і приберу в хаті, і грядки покопаю!»  Чи не кожен із нас хоча б раз чув такі розмови. І від хвальби ставало просто смішно, бо вона виявлялася настільки мізерною, що фактично нахвалювати себе чи рідних не було за що». Тож чому закарпатці хваляться? Чому така поведінка для багатьох є звичною? Чому при цьому ще й деким керує бажання, щоб у нього чогось  було більше, ніж у кума, сусіда чи родича? Саме це й з’ясовувала газета «ЯСНО».

Чи гріх хвалитися?

Оскільки українці позиціонують себе як побожний народ, то почнемо з того, що хвалитися – гріх. Чому? Усе просто: людина, яка хвалиться, підноситься над іншими, вважаючи себе винятковою, кращою за всіх інших.

Детальніше відповісти на це питання ми попросили отця Василя Сідея.

«Так створено людину, що кожен із нас унікальний. Просто у когось здібності до математики, він вміє швидко рахувати, у когось – до садівництва, і він зможе збирати фантастичні врожаї, у когось – до літератури, і він писатиме захоплюючі романи.

Якщо розглядати питання порожньої хвальби, варто пригадати описану в Біблії історію про митника і фарисея. Колись фарисеї були духовними вчителями і вважали себе найближчими до Бога. А митники, як і зараз, збирали податки, їх багато хто не любив, бо часом вони обдурювали інших, виманювали більше грошей, ніж потрібно було заплатити. Так от. Одного разу Христос пішов помолитися до Божого дому в Єрусалимі. Там у той час також молилися фарисей та митар. Фарисей казав: «Дякую тобі, Господи, що я не такий грішник, як інші. Я не обдурюю людей і не роблю нічого поганого. Я не такий, як отой митар. Я праведний. Двічі на тиждень я зовсім не їм, щоб мати більше часу для роздумів про тебе. А ще я даю на храм десяту частину від усього, що надбаю». Митар, який був не таким уже й обманщиком, молився навіть не підводячи очей. Він казав: «Боже, будь милостивий до мене грішного!». Почувши слова цих двох Ісус сказав, що Богові більш близькою є молитва митаря. Усі здивувалися, чому. А Він пояснив: «Бо кожен, хто вважає себе ліпшим за інших— буде понижений. Але той, хто понижений у своїх очах — той підвищиться». Повний текст ти можеш прочитати тільки у газеті ЯСНО. Купи газету у кіоску, або передплати на своїй пошті. Індекс 76076. ЗакарпатПост