Злюка Максим понадкушував усі котлети, які Оксана готувала для гостей

А потім негідник улігся спати, ніби нічого й не трапилось

Брутальний вчинок котища розгнівав жінку, адже вона з останніх грошей купила фарш, щоб приготувати на роботу гостину до свого Дня народження, пише газета ЯСНО.

Максима вона ще малим підібрала на вулиці. Він миловидно п’ялився на неї, видаючи жалісливі звуки. Пошкодувала, взяла до хати. Чоловікові кошеня не сподобалось, він не хотів панькатись із ним, але змирився з його присутністю. А Оксана у ньому просто душі не чаяла, вважала його своїм другим сином.

Через рік Максим був лінющим котярою, який деколи навіть погуляти не хотів виходити. лежав собі на підвіконні і таращився годинами на вуличних собак. Час від часу задирав їх, нявчав, аби вони звернули на його високість свою увагу.

Гладити себе дозволяв лише малому Роману і Оксані, а Дмитра обминав, ніби він тут ґазда, а не чоловік. Аби показати свою зверхність, міг вночі навіть залишити сюрприз у його тапочках.

Щоправда, м’ясо раніше ніколи не цупив, до їжі взагалі не був хапким. Оксані часто доводилось навіть милинькати Макса, аби той щось поїв. Котярі це подобалось і він ліниво лизав руку господині.

Того дня Оксана готувала фуршет на роботу. Котлети залишила на столі, а сама пішла приводити себе до порядку. Коли повернулась, оханула-ахнула і мало не бахнулась на підлогу.

Усі котлети були на місці, але всі були понадкушувані.

«Це негідник Максим наробив! Осоружний котище!» – лютувала жінка.

Макс розумів, що йому може дістатися і заховався під тумбочку. Оксана спробувала його звідти вигнати і кіт кинувся до відчинених на кухні балконних дверей. Коли господиня й туди наблизилась, він просто вистрибнув у вікно… за секунду, без вагань.

Жінка остовпіла від переляку. Вона кинулась на вулицю, їй було вже зовсім не до котлет і не до гостинок… кіт їй був дорожчим за все… але Максима вона так і не знайшла. Він наче розчинився у повітрі.

Оксана плакала, побивалася, кликала свого бешкетника, але марно. На роботу їй Дмитро купив ковбаси і вона з сльозами на очах розповіла все, що трапилося колегам. Жінці всі лише поспівчували. Настрій у святковий день було зіпсовано.

Оксана увечері ще раз пішла шукати Макса, та так і не знайшла. Пошуки продовжились і наступного дня, і потім ще два тижні. Оксана вже навіть змирилася із втратою і дала собі слово більше ніколи не заводити кішок, аби не відчувати такий невимовний біль, як у ті хвилини. Свого Максима вона дійсно любила як рідну дитину і дуже картала себе за те, що перелякала, адже бити його не хотіла, тільки трохи налякати, аби більше собі не дозволяв таке робити.

А через три місяці сусідка їй розповіла, що до неї додому приплентався гарний вгодований котище і зараз її кішка Мурка від нього народила малят. Кіт, за її словами, дуже милий і розумний, тож вона його нікому не віддасть, а от малят просила допомогти прилаштувати.

У Оксани завмерло серце. Вона попросилася в гості, аби подивитись на кота, розповіла про свій біль і як від неї зник Макс. І коли вона увійшла до квартири, аж відкрила рота від подиву. Так! Це був її волоцюга! Жінка його кликала, хотіла погладити, та він не підходив, навіть ховався від неї. Оксана розуміла, що він її так і не вибачив. Згодом жінка взяла собі від сусідки кошеня, а Максим так і залишився жити разом із Муркою. Тільки тепер Оксана дала собі слово більше ніколи не лякати так тварину, навіть якщо вона дуже провиниться • Більше життєвих історій читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост