АНОНС. За шість років двічі поборов рак

Перед весіллям почув страшний діагноз. Вирішив жити – заради коханої

За місяць до весілля у Івана Прокудіна виявили рак крові. Два рази він виходив в ремісію і двічі у нього знову відбувався рецидив. Зараз Ваня вже потроху забуває подробиці довгого і стомлюючого лікування і будує плани на життя. У цих планах немає місця раку, пише газета ЯСНО з посиланням на Комсомольську правду.

– Скільки в цілому тривала ваша боротьба з раком?

– Я захворів в 2014 році, два рази виходив в ремісію і двічі траплялися рецидиви. 7 серпня 2018 роки мені зробили пересадку кісткового мозку – вважаю цю дату своїм другим днем народження.

Раніше я був рідкісним гостем в лікарнях, нічого серйозного. Навпаки, мені завжди здавалося, що у мене і тілобудова, і здоров’я – богатирські. У школі без особливих зусиль перетягував триметрові колоди, а тут за тиждень до весілля – ангіна.

Ми з нареченою вже розіслали запрошення, знайшли Ані біле плаття, закінчували останні приготування. Я думав, як же недоречно ця ангіна! Але слідом у мене почали кровоточити ясна, піднялася температура, з носа сильно пішла кров. Викликали «швидку».

У лікарні мене поклали в коридорі – ліжок в палатах не вистачало. Якби не проходив повз лікар, який запідозрив у мене гематологічні захворювання… Уже в обласній лікарні мені поставили діагноз: гострий мієлобластний лейкоз.

Рахунок йшов на дні. Коли почали перший курс хіміотерапії, я навіть толком не розумів, що це за хвороба, в якій я небезпеці. Тільки коли не стало мого першого сусіда по палаті… У мене тоді наче вистрілили, в упор.

– Хто вас підтримував, допомагав не падати духом?

– В першу чергу, моя дружина, тоді ще – наречена. Я тоді жив думками про те, що скоро – у мене весілля з найпрекраснішою дівчиною на планеті! Мені треба будь-що-будь вийти з лікарні. Весілля, звичайно, довелося перенести.

Я вийшов в ремісію тільки через півроку, після шести курсів хіміотерапії. Без Ані, без моїх батьків, родичів, друзів – було б дуже важко. Вони підтримували, постійно приходили, допомагали.

У листопаді 2014 роки я перейшов на підтримуючу терапію, а в грудні повернувся на колишню роботу. Навесні 2015 року, ми з Анютою виконали свою заповітну мрію – зіграли весілля. Час минав, здавалося, все позаду, в жовтні я повинен був закінчити дворічний період підтримуючого лікування, ці виснажливі уколи і препарати… І раптом результати чергових аналізів показали рецидив.

– Що ви відчули, коли після ремісії хвороба повернулася?

– Обурення і злість. Стільки роботи, 6 курсів посиленої хімії, потім 1,5 року – зміцнюючої терапії, щотижня – укол, кожен день – таблетки … П’єш-п’єш це все протягом двох років – і раптом все повертається, стільки зусиль і нервів коту під хвіст! • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост