Через діалекти та ґаджети грамотність дітей різко падає, — Петро Мідянка
“Наші земляки здобували освіту і у Будапешті, і у Празі. Та й ректором Санкт-Петербурзької академії був Михайло Балудянський, виходець із Закарпаття. І вихователь Гоголя — Іван Орлай, теж закарпатець, — каже Петро Мідянка.
— Думаю, тут відіграє свою роль і “доба переходова”, як писав Тичина, коли Україна переходить з освітньої радянської системи до власної. У нас специфічний регіон, хоча українська позиція тут була добра ще з Чехословацьких часів — і “Просвіта” добре діяла, і “Пласт” був задіяний. За часів незалежності, особливо в гірських селах, то стало не так”, пише Суспільне.
Петро Мідянка, який вчителює у сільській школі на Закарпатті вже 40 років, розповів: “Більшість дітей, які ходять до нашої школи, це заробітчанські діти. Це діти, чиї батьки були за кордоном, заробили якість кошти, які побачили, що там за чорну роботу можна отримати більші статки ніж тут, маючи диплом про вищу освіту. І вони не дуже контролювали дітей, як їх успіхи у школі, особливо, коли їх цілий рік нема вдома. Вони думають, що важливіше забезпечити їх матеріально, дати гроші на чіпси, сухарики, а не купують якусь художню книжку”.
Також письменник зазначив, що в українських закарпатських селах діти спілкуються у сім’ї на діалектах, які дуже відрізняють географічно. “Треба слухати літературну мову, хоча б по радіо і телебачення, хоча у ведучих там теж не бездоганна літературна українська мова, — рекомендує Петро Мідянка. — Через діалекти грамотність дітей різко падає. Крім того, вони звикли користуватися гаджетами, вже не можуть писати у зошиті. Для сіл треба спростити програму української мови та літератури, виокремити тільки найнеобхідніше. У 9 класі, у програмі старовинні літописи Грабянки, Величка, фрагменти Біблії, переспів Сковороди “Всякому городу нрав і права” — чи цікаво то все читати молоді?”
