До 5 тонн безкоштовної їжі щодня. Як ужгородські ресторатори створили гастрономічний батальйон Дельфін
Ужгород завжди хотів більше туристів бодай на кілька ночей, а не тільки транзитом в Європу, на екскурсію з гірського санаторію чи на легендарну весняну сакуру.
Ресторанний бізнес аналогічно потребував активніших потоків гостей. Наша мрія збулася, проте високою ціною, повідомляють Вікна
Станом на 8 березня 2022 року в Ужгороді офіційно тимчасово мешкало 3356 вимушено переселених осіб. З початку війни міськрада зареєструвала 9700 осіб, за ніч із 7 на 8 березня записали 877. За різними підрахунками, в Ужгороді станом на 10 березня перебувало 20-30 тисяч вимушених переселенців (дані Ужгородської міськради).
Щодо кафе, то наразі найбільше відвідувачів приймає заклад, який досі був на паузі — це Дельфін. На час війни він став Гастрономічним батальйоном Дельфін.
Сюди щодня приходять 5–7 тисяч людей, інколи черга простягається від дверей до пішохідного мосту.
Для них готують 3–5 тонн безкоштовних сніданків, обідів, вечер. Смачних, від одних із найкращих шеф-кухарів. Також волонтери займаються доставкою на вокзал, кордони, загалом по Ужгороду, а ще передають у притулок для тварин. Відтак загалом працюють для 20 тисяч тих, хто цього потребує. І це щонайменше 200 тис. грн щодня.
Основний формат — їдальня. Проте тут також є ігровий простір для дітей, інколи грають музиканти, можна одержати різного роду інформацію, контакти, підтримку (медичну, психологічну, щодо дозвілля для дітей тощо).
Розповідаємо про ініціативу спільно з ужгородською рестораторкою Марією Туриніною.
Марія Туриніна. Фото: Христина Губська.
Як усе почалося
24 лютого Марія прокинулася від sms друзів про події в Києві. Стався шок, огорнув страх. Того ж дня їй написав ресторатор Олександр Сливканич з пропозицією оглянути ужгородський заклад Дельфін, щоб там годувати вимушено переселених осіб.
На той час локація не працювала. Власник погодився надати приміщення для волонтерських потреб. Відтак утворився Гастрономічний батальйон Дельфін.
Саша зайнявся організацією, закупкою товарів, співпрацею з постачальниками, охороною, знайшов меблі. Марія з колегою Вірою Архангел взяли на себе зал, почали координувати волонтерів.
Приєдналися шеф-кухарі — Сергій Ричук і Олександр Корнійчук. Команда робила запити в телеграм-чаті Закарпатської ресторанної асоціації, тож від колег надходить чимало допомоги.
Стартувала наполеглива праця, адже є щире прагнення допомогти тим, хто цього найбільше потребує.
25 лютого, десь о 6:15 ранку, Саша Сливканич зателефонував мені і сказав: “Дівчата, вставайте, ми потрібні людям”. 25 лютого ми запустили цю машину, і ось 12-й день (станом на 7 березня, — авт.) ми тут щодня. Кухня працює цілодобово, тому що великі обʼєми, буває від трьох до пʼяти тонн готової їжі на день.
Команда і волонтери
Таке відчуття, що в медитативному Ужгороді життя активно й невпинно вирує саме в Дельфіні.
Тут щодня трудяться щонайменше 150 волонтерів — на кухні й на барі; працівники на видачі й офіціанти; хлопці й дівчата, які чистять картоплю, роблять бутерброди; господиньки, котрі прибирають.
Бухгалтерія, охорона, водії, вантажники, працівники складу.
— Зараз я ще набираю команду адміністраторів, тому що в закладі завжди має бути адміністратор, який керує всім процесом. Без нього буде колапс.
У волонтерській спільноті зібралися одні з найкращих у ресторанній індустрії, і не тільки локальній.
— Чесно скажу: в нас дуже смачно, тому що працюють найкращі кухарі Закарпаття, і Києва, і Сум, і Харкова. Такі шеф-кухарі, на яких я як працівник ресторанної сфери дивилася в інстаграмі й казала, наприклад, вау, який крутий чувак, я його обожнюю. А тепер він стоїть у нас на кухні. У нас працює Яна, переможниця МастерШеф. Є бармен, який придумав Easy Foam у коктейльній індустрії. І тепер він стоїть у нас за баром. І вони — звичайні люди, які хочуть допомогти.
