Відсутність світла зробила закарпатців більш терпеливими і людяними, – Василь Кузан
Відсутність світла повернула нас до часів, коли люди були більш спостережливими і допитливими, коли не чекали поки розжовану вже інформацію дядько Олексій покладе їм до рота, а вишукували факти самі, аналізували їх і вибудовували у причинно-наслідковий логічний ланцюжок.
Наша розгубленість перших днів темряви розвіялася. Тепер ми бачимо не тільки ворога, але і його сутність, його нутро та відсутність у тому нутрі серця і душі.
Відсутність світла зробила нас більш організованими. Тепер ми за дві години можемо зробити стільки, скільки раніше не встигали за цілий робочий день. Ми втискаємо у вузький часовий проміжок не те, що верблюда – самого слона. Ми дисципліновані настільки, що іноді дивуємося самі собі. Наша продуктивність викликає захоплення.
Відсутність світла навчила нас бачити у темряві, розрізняти найтонші відтінки кольорів настрою, заряджатися від тепла стосунків, відчувати те, чого раніше не помічали. Наше спілкування із близькими стало глибшим, наповнилося рівновагою та впевненістю, конкретикою мрій та вібраційними нюансами, що ще у жовтні були неактуальними. Точніше, ми навіть не знали про їхнє існування. Усе це разом зміцнило наші родини та наповнило наше спільне існування новими сенсами.
Відсутність світла повернула романтику у нашу буденність і розміреність буття. Ще зовсім недавно вечеря при свічках була рідкістю. Хіба на Різдво, коли збиралася вся родина, палили свічку. А тепер чи не в кожній хаті кожного вечора блимає каганець і зігріває спраглих до спілкування закоханих молодих людей, досвідчених і виснажених працею батьків, згорьованих, із порепаними обличчями, поораними глибокими зморшками, що їх ще більше підкреслює миготливе полум’я свічі, бабусь і дідусів. Тепер набагато частіше ми тримаємося за руки, висловлюємо слова вдячності та підтримки одне одному, зізнаємося у ніжних почуттях чи не по кілька разів на день. І це тішить та зігріває краще, ніж опалення у квартирі. Це дозволяє бачити те світло, що є усередині кожного з нас.
Відсутність світла зробила нас більш терпеливими і людяними. Ми менше дратуємося і менше злості виливаємо на ближнього. Бо у нас є спільні вороги, які заслуговують на нашу ненависть і які таки дочекаються, що вона їх незабаром спопелить. Би ми бачимо не темряву, а тих, хто її породив.
Відсутність світла зробила нас сильнішими і згуртованими настільки, що ми стали незламними. Тепер ми вирізняємо ворога не тільки по мові, не тільки по спотвореному вимовлянню слова «паляниця». Ми відчуваємо його дух у темряві, цей дух нас насторожує. Ми стискаємо кулаки і це посилює нашу віру у те, що Правда переможе. Наша надія наближає нашу Перемогу, візуалізує її, робить її видимою, такою, що живе з нами поруч.
Відсутність світла робить кожного з нас частинкою ЗСУ.
Відсутність світла частіше спонукає вимовляти: «Слава нації!».
