Як святкували Великдень на Закарпатті минулого століття
Або старовинні великодні обряди, повір’я та традиції побуту закарпатців.
Дізнатися історію та автентичні великодні традиції свалявців укотре допомогли відомості з Свалявського історичного музею, пише Svaliava.net
За старим стилем Великдень припадав на період від 22 березня по 25 квітня. Багато прикмет, забобонів та звичаїв були присвячені пасхальній ночі і урочистій заутрені, коли у церквах проголошувалося Воскресіння Ісуса Христа.
У Чистий четвер ґаздині зазвичай розпочинали приготування обрядової їжі. На великодньому столі повинні були стояти паска, калачі, шетемені, шовдарь, пікниця, домашнє вино, хрін, масло, сир, крашанки та сіль. Свалявці вірили, що хрін, який вживається разом з м’ясом, надає міцності та здоров’я на цілий рік, а освячену сіль потроху додавали у повсякденні страви.
Паски пекли із білого пшеничного борошна, яке ретельно пересіювали через сито, додавали яйця, масло, молоко та довго вимішували, щоб вони вдалися пухкими. Але куштувати паску до освячення вважалося гріхом, навіть господиням.
У Великодню суботу готували крашанки та писанки. Перше нафарбоване та освячене яйце зберігали впродовж певного часу на випадок, якщо хтось в сім’ї захворіє: вірили, що у ньому зберігається Святий Дух.
Після повернення із церкви господар заходив до хижі першим та ставив на стіл освячений кошик, потім діти ставали на коліна, а батько з матір’ю розбирали кошик зі словами: “Аби вам так розум швидко розвивався, як кошик розбирається“. А якщо в родині була дівчина на видання, то клали паску їй на голову, примовляючи: “Абись у людей була така велична, як паска пшенична“.
Перед тим, як сісти за стіл, вся родина вмивалася. Мати наливала у миску води та клала туди три великі крашанки. Першими вмивалися дівчата, потім хлопці, мати, а останнім — батько.
Великдень, історичне фото. Фото: Facebook Михайла Марковича
Крашанки забирали дівчата – щоби найгарнішими бути. Перед споживанням різних страв кожен член сім’ї причащався шматочком освяченого яйця примовляючи: “Абисьте були такі веселі, як цей Божий дар“.
Після великоднього обіду кожен господар поспішав до дзвіниці задзвонити у дзвін першим, щоб на його полі був добрий врожай. Тому дзвони на Великдень дзвонили цілий день.
Існувала і ще одна цікава традиція для молодих дівчат. Зі сходом сонця на Великдень вони виходили у садок під яблуню обличчям на схід та чекали сонця. Потім молилися та позначали дерево хрестиком на корі. Коли воно зацвітало – робили вінок, вдягали на голову та зберігали його до наступного Великодня, чекаючи на своє кохання.
А ще було прийнято гойдатися на гойдалках впродовж трьох святкових днів. Вважалося, що таким чином люди очищувалися від усього – “Бо хто очиститься – буде здоровим, а хто ні – буде хворіти“.
У Великодній понеділок наші предки ходили на гостину до родичів, батьків, бабусь, дідусів, кумів, повитух та священників. Приносили їм у дарунок крашанки та пироги, дітям давали гостинці та гроші.
Великодній понеділок ще називався обливаним. Бо у цей день за старим звичаєм хлопці обливали дівчат джерельною водою. Історики дослідили, що цей обряд існував у більшості індоєвропейських народів та був пов’язаний з очищенням.
Підпишіться на наш Телеграм https://t.me/zakarpatpost
