Іванна РЕШКО: «Хлопців била – подруг захищала»
Юна мукачівська зірочка, про яку знає вся Україна – дуже цікава співрозмовниця. Весела, ерудована, з почуттям гумору, відповідальна та всебічно розвинена особистість. Іванка – поліглот, володіє крім української російською, англійською та німецькою мовами, займається хореографією та відмінно навчається в школі.
Сьогодні вона поділилася з читачами газети «МУКАЧЕВО EXPRESS» спогадами про «Голос країни. Діти», розповіла про те, як змінилося її життя зараз.
— Іванко, про Вас найбільше заговорили після участі в співочому шоу «Голос. Діти». А чи були якісь конкурси і перемоги раніше?
— Так, було близько 30-40 різноманітних конкурсів. Як Всеукраїнських, так і Міжнародних. У більшості в мене було або гран-прі, або звання лауреата І ступеня. Лише в кількох взяла друге місце.
Найбільше запам’яталися «Європа молода», де я виборола гран-прі, «Златі іскри» у Болгарії, де також мені пощастило стати володаркою гран-прі та «Молода Галичина», де мене нагороди дипломом лауреата І ступеню.
До «Голосу країни. Діти» мене добре знали у рідному місті. Звичайно, це були не такі масштаби, як зараз, але на вулицях впізнавали.
А «Голос. Діти» став для мене відкриттям, новим життєвим стартом. І я рада, що спробувала себе. Нове – це завжди щось цікаве, це досвід.
— А зараз який у Вас репертуар? Чи хтось пропонував писати пісні?
— Ні. Пісні не пише ніхто. Хоч пропонували. Та я поки що рада всьому, як є… Мені подобається естрадний вокал, у творчості вибираю здебільшого цей напрямок. Крім того, танцюю і в мене це також добре виходить.
Вважаю, що в житті все має йти поступово, усьому свій час. Я ж іще школярка. Перейшла в дев’ятий клас…
— А чи страшно було йти на «Голос. Діти». Там високий рівень. Усі – незнайомі… Який найяскравіший епізод запам’ятався найбільше?
— Так. Це – єдиний конкурс, під час якого я дуже хвилювалася. Завжди. І не тільки я, але й мої рідні.
Утім усе там було дуже професійно, гарно і яскраво. Якийсь один епізод не можу згадати. Там все було видовищно і незабутньо. Було багато дітей, нових знайомств, до того ж я отримала дуже цінний досвід.
— Чи зараз із кимось із команди спілкуєтеся?
— Так, звичайно. І не тільки з нашої, але й із інших. Команда Потапа дружила з командою Тіни Кароль. Та й сама Тіна дуже хороша.
— А з Потапом спілкуєтесь?
— Зараз, на жаль, ні. У нього дуже щільний графік виступів. Нещодавно був у США із сольним концертом. Він багато гастролює і вільного часу не має.
— На «Голосі країни» в дорослій категорії був ще один наш земляк, закарпатець Іван Пилипець. Чи з ним ваші долі пересікалися?
— Звісно! Він приїжджав мене підтримувати, навіть із Хуста, де він тоді працював. Ми й зараз багато спілкуємося. Їхав на прямі ефіри. Я йому щиро вдячна!
— Зараз бачитесь?
— Рідко. Я завантажена. Маю багато концертів, мене запрошують співати на весілля, корпоративи, різні заходи. Плюс іще й школа.
— А де навчаєтесь?
— У Мукачівській спеціалізованій школі №4 та в Мукачівській дитячій школі мистецтв № 1 імені Степана Мартона на відділенні вокалу.
— І як суміщаєте стільки всього… співи, танці, навчання?
— Деколи дуже непросто. Але вчуся добре, я – відмінниця.
— Можливо «Голос. Діти» був доброю школою молодого бійця. І все ж… що було найважчим на шоу?
— Прямі ефіри. Це тиснуло і фізично, і психологічно. Було велике хвилювання. Не можна було схибити, сфальшивити, я знала, що якщо щось не так піде, про це дізнаються, ніхто нічого не змонтує, не виріже… тому боялася помилитися. Бо там як заспіваєш, так тебе й почують. Дублів не було.
— А мама як сприйняла все? Чи підтримувала?
— Так, звісно. Вона також дуже хвилювалася. До нас із нею не раз викликали медсестру. Вона взагалі ходила за нами….
— А батько?
— Теж непокоївся. У Києві він з нами не був. Тому перед тим, як він мав вмикати телевізор, ми просили піти до нього його друга, щоб дивився разом із ним, аби його хтось підтримував.
— Кожна мрія має початок. Коли Ви почали співати, яка пісня була першою?
— У чотири роки, співала пісню «Я у бабушки живу». Взагалі-то я з піснею в серці жила завжди і, вірю, що так буде й надалі.
— Як зустріло Вас Мукачево після «Голосу»?
— Дуже гарно. Я й не сподівалася на такий бенефіс. Мене зустрічали з повітряними кульками і квітами на вокзалі, мені подарували путівку у «Діснейленд» до Парижу. Це було неперевершено, надзвичайно приємно і неочікувано. Стільки було яскравих вражень та позитивних емоцій, що й зараз на душі стає тепло.
— А який виступ із усіх запам’ятався найбільше? Можливо щось поза шоу «Голос. Діти»?
— Та ні. Саме прямий ефір із «Голосу» був най… най видовищнішим для мене. Це був шквал адреналіну. У той же час то було найважчим етапом проекту, але ці незабутні миті докорінно змінили моє життя і я щаслива, що вони в мене були.
— Про участь у шоу не шкодували ніколи?
— Та де! Навпаки, я щаслива, що спробувала, що не побоялася. Лише якщо йти всупереч слабостям, всупереч страхам, можна досягти успіху.
— Під час одного з інтерв’ю ще під час проекту Ви заявили, що ви – бойова дівчинка. Це прозвучало дуже відверто. Який найвідважніший вчинок довелося в житті зробити? І ще… чи били Ви колись хлопців, чи захищали подруг?
— Найважливіший вчинок, повторюся, участь у «Голосі. Діти».
Так, хлопців била, подруг захищала. Била тоді, коли було за що. Зізнаюся, я дуже не люблю несправедливість і за правду готова боротися.
Було кілька випадків, коли я дійсно поводилася досить жорстко. Але й тепер переконана, що все робила правильно.
— Ви така відома, що з Вами напевно багато хто хоче товаришувати…Чи багато у Вас друзів?
— Ні. Саме участь у проекті показала хто є другом, а хто ні. Після «Голосу» навпаки подруг стало менше. Дехто думає, що я тепер така сама із себе… зіркова… але ж я насправді проста. Моїми найкращими подругами є мама і дівчинка Даринка.
— А брати, сестри у Вас є?
— Ні. Рідних немає. Я в батьків одна.
— Які маєте смаки… Що, наприклад, подобається їсти?
— Шашлик.
— А улюблений напій?
— Персиковий.
— Улюблені фрукти?
— Персик, шовковиця, банани.
— Досить часто артисти комусь присвячують пісні, виступи. Чи було у Вас таке?
— На «Голосі» – ні. А до проекту я часто співала пісню «Ненько» і щоразу присвячувала її мамі… тай кожен раз, коли виконувала, плакала. Це – дуже душевний твір і я пропускаю його крізь серце, співаючи…
— Крім основної, скажімо, співучої роботи, є ще й особисте життя. Так, принаймні, у всіх артистів. А чим Ви ще захоплюєтесь, що робите у вільний час?
— Ой… проводжу ці солодкі миті з домашніми улюбленцями. Дуже люблю тварин! Тому вдома мені дуже подобається бавитися зі своїм висловухим британським котиком Бессі та двома милими і добрими шарпеями – Мусею і Басею. Це така втіха! Це так знімає будь-яке напруження. Тварини – справжні цілителі! Вони відчувають мої думки, мій настрій…
— А чи часто їм співаєте? Яка музика взагалі Вам подобається? Не обов’язково з тієї, яку виконуєте.
— Своїм чотирилапим співаю нечасто, частіше ми просто розмовляємо, дурачимося. А музика подобається всяка… різні стилі, напрямки… і класика, і сучасна, і реп.
— А зняти кліп хочеться? Чи хтось пропонував допомогти?
— Ні. Я поки що над цим не думала. І так сильно завантажена. Роботи дуже багато… просто завал.
— А які творчі плани на найближчий час?
— Я не люблю про це говорити. Як вдасться, так і буде. Не буду наперед нічого загадувати. Усе хай іде так, як повинно йти.
— Спасибі, Іванко, за розмову. Щиро бажаю нових успіхів, натхнення та здійснення всіх заповітних мрій!
Марина АЛДОН, газета «МУКАЧЕВО EXPRESS», ексклюзивно для zakarpatpost.net