Ужгородець В’ячеслав Корсак сьогодні позмагається за звання найталановитішого українця

[Total: 0    Average: 0/5]

Сьогодні, 21 травня, наша країна нарешті дізнається ім’я найталановитішого українця. Серед тих, хто виборюватиме це звання у фіналі шоу “Україна має талант”, й ужгородець, випускник лінгвістичної гімназії, згодом – біологічного факультету УжНУ та Ужгородського музичного училища В’ячеслав Корсак.
Щиро віримо, що земляки так само активно, як і в півфіналі, віддадуть за нього свої голоси, бо він справді вартий цього. Свою ж підтримку В’ячеславу на шпальтах нашого видання висловлюють найближчі й найважливіші в його житті люди.

Михайло Мегеш, директор лінгвістичної гімназії:

– Педагогічний колектив гімназії завжди тримав у полі зору виявлення та розвиток творчих здібностей своїх вихованців. Саме в цьому й полягає талант учителя. І я горджуся, що молода обдарована вчителька Софія Лелекач стоїть біля витоків розвитку таланту багатьох учнів, зокрема Станіслава Русина, Андрія Накалова, Наталки Бобик, Надії Сірко, Оксани Сабадош, Андріани Корінець, Антоніни Канчій, Міли Федорчук, Роберта Погана, Аніти Ерделі та, безперечно, фаворита цьогорічного конкурсу “Україна має талант” В’ячеслава Корсака. Його виступи завжди були окрасою всіх шкільних, міських та обласних заходів, на них із нетерпінням чекали як учні, так і батьки та вчителі. Він захоплював своїм артистизмом, душевною щирістю, безпосередністю та напрочуд гарним голосом. На все життя в освітян краю залишаться спогади про вражаюче виконання “Пісні про матір” з нагоди Дня вчителя. Скільки не чую її в його виконанні, на очах у мене з’являються сльози.

Звертаюся до всіх випускників ЗОШ № 1 та лінгвістичної гімназії ім. Т.Г.Шевченка, мешканців Ужгорода й області з уклінним проханням підтримати єдиного представника Срібної Землі В’ячеслава Корсака 21 травня 2010 року SМS-голосуванням.

Віталій Ніколайчук, д. б. н., професор, декан біологічного факультету УжНУ:

– Серед великої кількості учасників конкурсу “Україна має талант” виділяється не тільки красою, а й співом юнак із Закарпаття В’ячеслав Корсак, поряд із прізвищем котрого як професія зазначено “агроном”. Дійсно, В’ячеслав у 2008 році з червоним дипломом закінчив кафедру плодоовочівництва і виноградарства біологічного факультету ДВНЗ “Ужгородський національний університет” за спеціальністю “плодоовочівництво і виноградарство”. Він завжди вирізнявся активністю в громадському житті факультету, тож недарма був обраний громадським деканом.

Його чудовий спів студенти та викладачі факультету вперше почули на “Вечорі першокурсника”. З того часу голос В’ячеслава милував вухо не тільки студентів та викладачів факультету, а й усієї спільноти УжНУ. Він ще студентом неодноразово перемагав у пісенних конкурсах різних рівнів, підтверджуючи тим самим свою талановитість. В’ячеслав мав хороші перспективи перейти на викладацьку роботу на рідній кафедрі. Втім, зваживши всі за і проти, все ж вирішив розвивати співочий талант і подався до столиці. Але при цьому він не забуває колег та викладачів, які завжди підтримували його, і періодично телефонує та ділиться своїми успіхами. Ми щиро раді за нього і бажаємо удачі в подальшій творчості.

Звертаюся персонально від себе та від імені співробітників і студентів біологічного факультету підтримати унікальний самородок у конкурсі “Україна має талант” та віддати свої голоси за його перемогу, оскільки В’ячеслав Корсак представляє не тільки закарпатське студентство, а й увесь наш чарівний край і, можливо, саме тепер ми є свідками народження нової зірки, яка гідно зможе стати в один ряд з такими геніями, як Івасюк, Гнатюк, Гришко та Попович.

Петро Матій, народний артист України, соліст обласної філармонії, викладач УДМУ ім. Д. Задора:

– Я помітив В’ячеслава Корсака років 6 тому на Машкінському фестивалі, в якому він брав участь, а я був там членом журі. І ще тоді запропонував йому навчатися в музучилищі. Але він мав інші плани – вступати на біофак. Та зрештою Слава таки прийшов до нас, уже по закінченні університету – прагнув навчатися академічного співу. Про таких учнів, як він, можна лише мріяти. Він швидко все схоплював, до того ж захоплювали його цілеспрямованість і працелюбність. А за 2 роки вже й закінчив училище – такого в історії закладу ще не було. Під час гастролей в Ужгороді його прослухав уславлений тенор Володимир Гришко і сказав, що той обов’язково має вчитися далі в консерваторії і бачить його своїм учнем. Згодом так і сталося. Я щиро бажаю Славкові успіху – він на це заслуговує. На щастя, запаморочення від успіху йому не загрожує, бо він мудрий хлопець. А от активна концертна діяльність (а вона, переконаний, чекає на Славу після шоу) не має стати на заваді навчанню. Він повинен вирости до співака європейського, навіть світового рівня, адже має для цього все: величезний талант, чудовий тембр голосу, сам фактурний хлопець. Без перебільшення, мрія будь-якого театру мати соліста з такими даними. Бог дав йому багато, та цей талант треба вдосконалити.

У конкурсі ж “Україна має талант” зичу своєму учневі перемоги. Я вірю в нього. Під час півфіналу за Славу голосувала вся моя родина, сусіди, знайомі. Гадаю, у фіналі цих голосів буде незрівнянно більше!

Аніта Ерделі, однокласниця:

– Ми з “Матео” (Слава Корсак – А.Е. ) провчилися разом 10 років. Спілкуємось досі, навіть по кілька разів на день. Щоправда, відколи став зіркою – лише телефоном, по-іншому не виходить: він підкоряє столицю. Уперше ми зі Славою заспівали дуетом пісню під назвою “Варенички”. Публіка сприйняла нас просто захоплююче! Відтоді ми не сходили зі сцени аж до випускного вечора. Завжди виступали на різних конкурсах, міських змаганнях, захищаючи честь рідної школи № 1 ім. Т. Г. Шевченка. Опісля вступили до університету на різні факультети, які взагалі не були пов’язані з музикою: я – на філологічний, Слава – на біофак. І ніхто не міг подумати, що він увесь цей час не переставав утілювати свою “співочу” мрію в життя. Коли ж зателефонував і сказав, що пройшов на проект “Україна має талант”, не повірила. Звичайно, я підтримала його і в той момент зрозуміла, що мрії дійсно збуваються: потрібні тільки віра у свої сили, талант і щоденна наполеглива праця. На мою думку, Славик заслуговує на перемогу.

Я закликаю всіх ужгородців, знайомих, друзів та всю країну: підтримайте мого найкращого друга! Підтримайте талант! Повірте, цей талант унікальний!

Юрій Корсак, старший брат:

– Мій брат від самого народження був веселим та галасливим створінням. Де тільки він не з’являвся – одразу неначе порив вітру проносився посеред повного штилю, все навколо скуйовджував, хвилював, каламутив. Від нього й тепер струмує такий потік енергії, що, здається, зараз зіб’є з ніг і понесе за собою. Через це поряд із ним часом буває непросто. Однак зараз Славик уже виріс, посерйознішав і подорослішав. Його талант поступово огранюється, стає досконалішим, наче діамант після рук ювеліра, і це дуже радує. Дар, яким володіє брат, – надзвичайний, він, мені здається, ще й сам не усвідомлює до кінця, наскільки багатим, сильним і магнетичним голосом його нагородив Бог. У нас вдома великий сад, туди часто прилітають солов’ї й заводять свої безкінечні дзвінкі трелі. По-нашому „славік” означає соловей, тому в мене завжди виникають асоціації брата із солов’єм: він так само голосно, дзвінко і довго співає вдома. Раніше втомлювався від цього, а відколи Славик поїхав до Києва – стало незвично тихо, наче чогось не вистачає. Він і досі радиться зі мною з приводу репертуару, сценічного одягу, якихось моментів виступу на сцені, напевне, в нього теж залишилася звичка все випитувати в мене, як це було в дитинстві.

Щиро бажаю йому успіху й однозначної перемоги на проекті „Україна має талант”, бо він, як ніхто інший, справді талановитий і заслуговує на перемогу!

Софія Лелекач, учитель музики, класний керівник:

– Його талант неможливо було не помітити. Дзвінкий, яскравий голосочок Славика виділявся з-поміж інших. Поряд із голосовими даними проявилися й чудова артистичність, музикальність, відчуття стилю, велика працелюбність і наполегливість.

Уперше він дебютував у дуеті із однокласницею Анітою Ерделі у 1996 році на сцені ЗОШ № 1 ім. Т.Г. Шевченка в концерті, присвяченому Дню вчителя з українською народною піснею “Варенички”. Це був перший публічний успіх. Знаковим виходом у “світ” став концерт до Дня Перемоги в обласній клінічній лікарні. Юний співак хвилювався, оскільки тут працювали його тато і дідусь. Та все ж хвилювання були марними – публіка вітала не тільки юного виконавця, а й старших представників династії Корсаків. Згодом були й інші різножанрові пісні, а глядачі завжди дарували йому щирі овації.

В’ячеслав наполегливо і вперто йде до своєї мети. Дуже хочеться, щоб його подальша доля на сцені була широкою, чистою, відвертою, щирою, такою, яким є Славик. Нарешті його почула країна, і глядачі зробили достойний вибір у півфіналі. Давно вже хочеться слухати в ефірі справжнього артиста. Мені здається, що нішу обдарованого, професійного вокаліста впевнено займе В’ячеслав Корсак, адже йому вдається майстерно поєднувати класику з естрадою, спів із танцем, природний розум із щирою безпосередністю та й не тільки. А, можливо, нове обличчя української опери – це і є він?! Хай його неординарний талант переможе в шоу! Я вірю, що Україна підтвердить свій вибір SMS-голосуванням уже наступної п’ятниці. Адже це справді буде перемога таланту і професіоналізму!

І насамкінець, Славику! Я не вела тебе крізь хащі хімічних формул і географічних мап, я не знаю, чи буде твоє життя математично прорахованим або історично вагомим, але хай воно буде багатобарвним, як наші пісні, світлим, як прелюдії Шопена, оптимістичним, як бетховенська ода “До радості”. Хай тільки щасливою буде музика твого життя!

Роберт Левицький, депутат міської ради:

– Те, що ужгородець потрапив до фіналу шоу країни “Україна має талант”, – надзвичайно приємно. Втім мені подвійно радісно, що це представник саме нашого мікрорайону Доманинці з шанованої всіма родини Корсаків. У цій дружній інтелігентній сім’ї потомствених лікарів і вчителів (дід, тато і брат В’ячеслава обрали за фах зцілення людей, а бабуся й мама – освіту. До речі, Магдалина Грецька свого часу стала першим на Закарпатті відмінником освіти СРСР, крім того, вона ще й відмінник освіти України) не міг не з’явитися такий талант. Вірю, що він розкриється на повну силу, і ми пишатимемося ним.

А поки Славик не на жарт змусив нас похвилюватися під час півфіналу конкурсу “Україна має талант”. Ми дружно відправляли СМСки на його підтримку і чекали на результати голосування, напевно, з не меншим нетерпінням, ніж сам виконавець, а його вихід у фінал сприйняли чи не як особисту заслугу. Звісно, так само активно вболіватимемо за нього і в фіналі. І хочеться, аби до нас приєдналися й тисячі ужгородців та неужгородців, бо талант – це те, навколо чого варто об’єднуватися.

Ужгород

Comments are closed.