Як закарпатка Вікторія Соколовська перетворила хобі в бізнес

[Total: 0    Average: 0/5]

Наближення Новорічного свята – це особливий настрій, передчуття казки і очікування дива.

Скільки б тобі не було років, але в ці кілька тижнів до тебе ніби повертається дитинство.

Запах хвої, мандаринів… Таїнство діставання з комірчини чи горища запиленої від довгого очікування великої коробки з ялинковими прикрасами. І обов`язково хоча б декілька нових, адже навіть дбайливо збережені з часом втрачають і блиск, і колір, пише газета «Мукачево Express».

>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»

Іноді, якщо іскорка  дитинства збереглася у твоїй душі, виникне бажання зробити щось із новорічних  декорацій власноруч. У сучасному розмаїтті товарів до свята знайдеться все, щоб творчість принесла і задоволення, і пристойний результат. Були б тільки кошти. Хтось спробує один раз і забуде, а комусь настільки сподобається процес руко творення святкової краси, що це заняття переросте спершу в хобі, а потім і в додатковий заробіток.

Мукачівка Вікторія Соколовська – педагог за фахом. Раніше працювала в школі, де завжди доводилося виготовляти якісь саморобки до різних свят. Оскільки жінці завжди подобалося щось творити власноруч, вдома назбиралася ціла колекція біжутерії та інших декоративних виробів, які вона створила сама. Одного разу усю цю красу побачила подруга. Так захоплена думка іншої людини підштовхнула Вікторію до того, що є сенс виходити на інший рівень – популяризувати свою діяльність, шукати замовників, перетворювати хобі в бізнес. Хоча займається створенням новорічних віночків, букетів, прикрас вже багато років, та справжнім бізнесом свою діяльність Вікторія і зараз не вважає. Зізнається, що за свою роботу бере символічну платню. Більше затрат приходиться на закупку матеріалів. А робота – то ж творчість, ліки для душі.

Розуміє, що коло її замовників – люди середнього рівня доходів. Найбільшою радістю для Вікторії є причетність до створення святкового настрою своїх покупців і замовників. Звісно, у такому матеріалізованому світі, де платити доводиться за все, можливість трішки підзаробити не на останньому плані, однак не вона є вирішальною у діяльності  рукодільниці. Можливо, саме тому у Вікторії завжди нема відбою від клієнтів. Місто не таке й велике, а добрі звістки люди самі рознесуть по знайомих, родичах, а ті – іще далі. Так коло потенційних клієнтів і розширюється.  Взимку – Новорічна тематика, навесні – Великодні атрибути, восени – віночки з використанням природних матеріалів, притаманних саме цій порі року.

Однак, як би це дивно не виглядало, та пані Вікторії часом доводиться відмовляти своїх замовників і пропонувати їм зробити щось самим. Мова йде про ті випадки, коли дітям у школі дали завдання принести до Нового року якийсь виріб. Зараз стали популярними заходи «Ялинка без ялинки», «Збережи лісову красуню».  Як педагог, Вікторія Соколовська розуміє суть таких заходів. У ниє закладено певний виховний момент. Чи часто у сучасному шаленому ритмі життя в родинах відбуваються якісь дійства, що об`єднають зусилля дітей та батьків, зближують їх, допомагають порозумітися? Одним з таких моментів є і різноманітні виставки, для яких діти разом з батьками мають приготувати експонати вдома. Батьки дуже часто хибно сприймають суть таких заходів. Головне для них – принести щось су перове, краще, ніж у інших. Тому воліють зекономити час і замовити готовий виріб у народних умільців. Мовляв, то треба вчительці, а не дитині. А насправді, як стверджує Вікторія, вчителька не колекціонує ті експонати. Вона тільки прагне допомогти дітям та батькам зайвий раз поєднати зусилля у творчості. І нехай вийде щось не аж занадто досконале. Час, виділений для творчого спілкування, окупиться сторицею. Тому майстрині з педагогічною освітою буває дуже прикро, якщо не вдається переконати замовників, і батьки все ж радше відкупляться готовим виробом.

Найбільш популярними виробами до Нового року Вікторія називає віночки та настільні композиції. Часом їй хочеться проявити якісь креативні ідеї, однак скаржиться, що люди не завжди розуміють художній задум. Більш охоче розбирають традиційні вироби, «як у всіх». Жартує, що напевно і в новорічних декораціях присутні такі поняття як «висока мода» і щось більш приземлене. Хоча, звісно, творчість приземленою не буває. Навіть елементи заводського виробництва можна поєднувати між собою різними способами, і щоразу результат є новим, свіжим. Хоча, скаржиться пані Соколовська, часом настає своєрідна «криза жанру», коли здається, що всі ідеї вичерпані і настає творче затишшя. Та саме в цей час «просинаються» потенційні замовники, бо на календарі – середина грудня, в магазини і на ринок завезли ялинкові прикраси та інші святкові атрибути, і це підсилює передсвяткову лихоманку.

– Досвід попередніх років підказує, що працювати у посиленому режимі доведеться аж до 29 грудня. І я не здивуюся, якщо іще й 30-го хтось зателефонує чи забіжить з питанням: «А у тебе ще щось залишилося?». І те, що залишилося, забирають з радістю. Даруючи свято іншим, стаєш причетним до нього. А що може бути кращим?

Валентина ПОПЕЛЮШКА, газета «Мукачево Express», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.