Як вплинуло місячне затемнення на закарпатців
Про унікальне місячне затемнення, найдовше за останнє століття писало багато видань.
Реклама астрономічного явища була великою, а ужгородці спостерігали за червоним місяцем із набережної Незалежності з телескопів.
Там було і багато фотографів, та без спеціальної оптики фото виходили не завжди вдалими, як-не-як відстань до небесного світила, нехай навіть такого великого, але чимала.
Тож газета «Неділя Закарпатські новини» поцікавилася в ужгородців, як вони пережили це затемнення, про яке стільки говорилося, адже астрологи та екстрасенси давали дуже різні прогнози і попереджали людей про можливе погіршення здоров’я.
«Ніяк, – зазначила старенька бабуся років 70, що назвалася Марією. – Тиск був нормальним, міцно спала і не дивилася на небо».
«Ми з друзями спостерігали за місяцем цілу ніч. А далі не спали майже до самого ранку. Емоції зашкалювали. Світило було неймовірним! Вражало! Такий великий місяць та ще й червоного кольору зачарував не лише нас, а багатьох. Та затемнення ми розцінювали не як вплив на людей якихось там сил, нам просто хотілося бачити астрономічне явище. І воно було фантастичним!», – зізналася школярка Кароліна.
«Зранку боліла голова. Не знаю, пов’язувати це із затемненням, чи ні. Дивилася на затемнення хвилин 10. Потім набридло і пішла спати», – наголосила інша ужгородка.
«Дивився з телескопа. Враження дуже позитивні. Від затемнення нічого не очікую, у передбачення не вірю. Кожна людина має те, на що себе сама спрогнозує», – запевнив Олег.
«Червоний місяць – це кров. Плюс взаємодія з Марсом. Думаю, бути війні і кровопролиттю. За затемненням не спостерігала, на таке дивитись – недобрий знак», – розповіла бабуся Ірина.
Отже, кожен трактує подібні явища так, як хоче. Проте більшість усе ж сприйняли затемнення як позитивне, із цікавістю споглядали небесне світило та не повірили у забобони.
