Казахстан – не Донбас… І до чого тут Закарпаття

Коли тільки почалися протести в Казахстані й стало відомо про погроми в Алмати, мої знайомі, що змушені були переселитися з Донецька, сказали мені таке: у нас так само починалося з погромів, а потім прийшли з Росії • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •

Я сприйняв це з певною часткою скептицизму. Україна ж – не Казахстан. Мовляв, на Донбасі було інакше. Хоча той самий Донбас не так то вже й далеко знаходиться від західних кордонів Казахстану – принаймні не набагато далі, ніж, наприклад, до Закарпаття (на тисячу кілометрів далі – ред.). Та й, зрештою, Донбаський край – це степовий регіон, як і більша частина теренів Казахстану, пише Радіо Свобода.

Скептицизм щодо схожості подій на Донбасі й Казахстані частково почав розвіюватися, коли мій ще один знайомий, який починав свою трудову кар’єру в Казахстані й має там до сьогоднішнього часу друзів, нарешті зміг дотелефонуватися до свого приятеля, який не так давно займав у Казахстані доволі високу посаду у системі «третьої», власне судової, влади республіки. Так ось той приятель, котрий, правда, уже відійшов від справ, сказав, що вважає безчинства, які чинилися в Алмати, мають російський слід. А коли я побачив, як російські мас-медіа бравурно коментують введення своїх військ у Казахстан, подумалося: можливо, це непогано спланована російська спецоперація – як і на Донбасі.

Схід – справа тонка

Що пересічний українець знає про Казахстан? Певно, не так і багато. Щось чув про перебування нашого Кобзаря в цих краях. Знає, що ця країна багата на ресурси, що тут знаходиться побудований ще з радянських часів космодром Байконур, що на освоєння цілинних земель у Казахстані поїхало багато українців (дехто навіть має своїх родичів у цій республіці) і що в цій державі з часів проголошення її незалежності одноосібно править Нурсултан Назарбаєв – принаймні офіційно правив до 2019 р. А неофіційно – й далі. Ось, здається, й все…

Казахстан – країна непроста. За площею – це дев’ята країна світу. Територія її більша, ніж терени країн Західної Європи. Вона справді дуже багата на ресурси – нафту, газ, вугілля, різноманітні руди тощо. Їй «повезло» з географією – вона опинилася між двома потугами, Росією й Китаєм.

І росіяни, й китайці мають тут свої інтереси – економічні зокрема. Але не тільки вони. Працюють тут і західні компанії. Та й загалом керівництво Казахстану певним чином було зорієнтоване на Захід, на використання західних технологій. Принаймні освіта республіки за часів незалежності намагалася наблизитись до західних стандартів – тут казахи навіть у дечому випередили нас, українців. А ще в Казахстані спостерігаються й турецькі впливи. Адже казахи належать до сім’ї тюркських народів й сповідують іслам. Принаймні, казаху оволодіти турецькою мовою не проблемно.

Зрештою, Туреччина, здійснюючи свої культурні впливи на Казахстан, має тут і свої економічні інтереси. Турки зацікавлені в транзиті казахського газу через свої терени до Європи.

Нині у великому за площею Казахстані населення становить до 19 мільйонів осіб. На один квадратний кілометр у середньому припадає трохи менше семи чоловік. Отже, щільність населення тут одна з найнижчих на планеті. Словом, є куди селитися на казахських просторах. Власне, це й робили росіяни за часів царської Росії й Радянського Союзу. У результаті цього казахи стали меншиною на своїй землі. А казахська мова практично не використовувалася в містах. Чимало казахів перейшли на російську мову спілкування й забули свою • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост