Де на Закарпатті жила кривава сестра графа Дракули

Вона купалася у крові незайманих закарпатських дівчат

Оповитий легендами і таємницями Невицький замок є одним із найзагадковіших на Закарпатті. Разом з тим, незважаючи на значні пошкодження, він досі є найкраще збереженим із усіх зруйнованих фортець області, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Останнім часом довкола історичної пам’ятки ведеться не тільки чимало дискусій, але й судових процесів. Більше того, з’явилась надія на відродження фортеці.

Отже, журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» проінспектував Невицький замок, аби торкнутися залишків величі минулих епох та передати читачам враження від поїздки.

Туристи, метелики, струмок та аварійна вежа

Доїхати до села Кам’яниця, де, власне, й знаходиться замок, від Ужгорода можна всього за кілька хвилин, оминувши лише три села. Безпосередня близькість до столиці Закарпаття  (усього 12 кілометрів) робить об’єкт цікавим для туристів.

Підніматись на замкову гору найкраще пішки. Тільки так можна найповніше побачити красу довколишнього лісу. Збоку, майже до самої вершини, протікає гомінкий струмок Вайда, видніються могутні кам’яні брили, на честь яких село й отримало кам’яну назву, довкола дуже багато метеликів, які «позують» перед фотоапаратом, сідають на руки. Сама дорога хоч і не ідеальна, та все ж заасфальтована. Туристів, особливо у вихідні, досить багато. Кидаються в очі словацькі велосипедисти з прапорами на своїх двоколісних залізних конях. Наші – переважно або йдуть пішки, або виїжджають догори на автомобілях.

Аромат природи неймовірний. Та й наша закарпатська земля, багата на рослинність, теж приємно радує. Біля замку багато польових квітів, дозріває кизил, височезні дерева нагадують тропічні ліани. І саме в такому райському куточку ховаються мури архітектурної родзинки нашого краю.

Вежу, яка зараз є аварійною, видно здалеку. Вона дійсно дивовижна. Цікаво також блукати лабіринтами кімнат, від яких зараз залишилися лише віконні та дверні пройми і стіни.

Замок знаходиться практично в самому центрі вершини на висоті двісті шістдесят метрів над рівнем моря. Крім того, там є ще одна цінна пам’ятка. У 1879 році поруч із замком заклали сад Вагнера (на честь угорського вченого -садовода Карла Вагнера) та спорудили фонтан із природним тиском води. Хоч наразі це надбання втрачено, але планується, що фонтан відновлять.

Трохи історії

Відлік свого існування Невицький замок веде з кінця XII століття. Він з’явився тоді, коли територія Ужоцького перевалу потребувала додаткового військового захисту у зв’язку з напруженням стосунків між Угорщиною та Галичиною.

Що тільки про нього не говорили і які тільки не називали причини руйнування твердині.

Насправді фортецю біля села Кам’яниця Ужгородського району було знищено під час релігійних воєн у 1644 році трансільванським князем Юрієм І Ракоці. А перша згадка про пам’ятку датується початком XIV ст. Тоді він служив опорною базою місцевого феодального бунту проти королівської влади Карла Роберта Анжу. У XIV ст. замок перейшов до володінь роду графів Другетів, які звели на місці дерев’яного замку кам’яний.

Як йдеться у Вікіпедії, будівництво Невицького замку було пов’язане з активною проруською політикою угорських королів, зростанням ролі гірських перевалів і шляхів, які вели через Карпати на північ і схід до Галича та Києва. Тоді замок був земляним городищем невеликих розмірів, укріплення якого складалися з валів, ровів.

Загалом за своє існування замок тричі руйнували та тричі відбудовували. Зокрема, найвищу його башту. Остання її відбудова, як з’ясували історики,  була у XV сторіччі. Тепер споруда потребує негайної реставрації.

Більше того, відомий закарпатський історик і археолог Олександр Дзембас припускає, що Невицький замок може бути найдавнішою фортецею Закарпаття. І досі про нього багато що невідомо.

Незважаючи на його багаторічні старання знайти можливості реставрувати фортецю, протягом тривалого часу це не вдавалося зробити, оскільки в 2010 році з грубим порушенням законодавства як безгосподарне майно Невицький замок був переданий Кам’яницькій сільській раді. Неодноразові звернення облдержадміністрації з проханням повернути цей унікальний історичний об’єкт Кам’яницька сільрада ігнорувала, у результаті чого під загрозою зриву опинився проект реставрації вартістю 11,2 мільйона гривень. Левова частка цих грошей (10,7 мільйонів) має надійти з Державного бюджету України в рамках фінансування проектів регіонального розвитку, які можуть реалізовуватися за рахунок коштів, отриманих від Європейського Союзу, ще 500 тисяч виділить обласний бюджет.

Тож врешті-решт 18 липня Апеляційний суд Закарпатської області розглянув апеляційну скаргу обласної прокуратури щодо повернення на обласний баланс Невицького замку. Колегія суддів задовольнила апеляцію. Тож тепер фортеця у власності області і є сподівання, що нарешті її почнуть відновлювати.

– Проект, зокрема, передбачає реставрацію центральної вежі з повною заміною покрівлі та укріпленням дерев’яних конструкцій, будівництво оглядового майданчика, укріплення стін вежі, реставрацію малої вежі, консервацію руїн замку, впорядкування та благоустрій території, встановлення системи зовнішнього освітлення тощо, – повідомив на своєму офіційному сайті Геннадій Москаль. – Ініціювати реставрацію цього об’єкта, який вважається однією з туристичних перлин Закарпаття, ми змогли тільки минулої осені – після того, як замок було повернуто на баланс області.

У замку жила сестра графа Дракули?

Чи не кожна закарпатська фортеця оповита різними легендами. Так склалося, що нині вони оживають, «обростають» новими деталями, часто завдяки екскурсоводам, які намагаються зробити свої розповіді більш цікавими і яскравими. І хоч історики на такий міфодизайн нарікають, мовляв, легенди спотворюють історичну правду, утім частина правди в них таки є та й будь-яка гіпотеза має право на життя.

Отже, за однією з таких оповідок, записаних Вікторією Шевченко, колись у Невицькому жила сестра графа Дракули.

Від неї відхрестився рідний батько, вона втопила в крові і сльозах цілий край, за нею полював сам король, а на захист виступив турецький султан… Ім’я її кануло в забуття, але пам’ять про її гріхи народний поголос в легендах і переказах зберігає досі.

Мова йде про добре відому нам Поган-діву. Щоб її замок на вершині ніколи не змогли взяти приступом вороги, вона звеліла будувати його тільки з добірних чорних каменів, обмитих водами Ужа біля підніжжя, а вапно для розчину гасити лише молоком і яєчними білками.

Але і на цьому не заспокоїлася правителька. Вона якось  дізналася, що материнське молоко є найкращим магічним захистом від будь-яких посягань, тож наказала позбавити немовлят округи їхньої єдиної їжі.

Та й це ще не все. Оскільки володарка не хотіла старіти, то приймала криваві ванни, вбиваючи молодих дівчат і купаючись  у їхній крові. Таким чином вона бажала віднайти власний секрет вічної молодості.

Та про темні справи Поган-діви дізнався король  Матяш. Він наказав їй прибути до палацу, але вона відмовилась. Тоді правитель вирішив сам очолити похід проти неї і покарати за всі злочини.

Проте, підступивши до підніжжя гори, військо Матяша в жаху зупинилося: високо серед густого лісу над ними височіли стіни чорного замку з квадратною вежею, силуетом схожим на хижого птаха, а темні хмари несподівано вкрили до того безхмарне небо. Зрозумівши, що змусити військо йти на штурм не вдасться, король вирішив застосувати військову хитрість: дочекавшись ночі, він наказав зігнати до замку всі стада з навколишніх сіл, а всім їх мешканцям і війську запалити смолоскипи.

Побачивши вогні у сутінках, Поган-діва перелякалася, що стіни фортеці не витримають атаки величезного війська. Тож осідлала свого чарівного коня Татоша і погнала його геть. Але кінь Матяша був теж прудким і незабаром нагнав утікачку та відрубав їй голову.

І зараз біля замку багато змій. Тож люди кажуть, що то сестра Дракули охороняє свій кам’яний скарб, щоб одного разу повернутися і відродити колишню міць твердині над Ужем.

Звісно, це лише легенда, але не зовсім вигадана. У цьому, зокрема, переконує Олександр Дзембас, справжній янгол-охоронець фортеці.

– Насправді реальна історія Невицького замку ще цікавіша, – каже він. –  Наприклад, розповідь про Поган-діву знаходить своє підтвердження в дійсності. Скоріш за все, її прототипом  була угорська магнатка Ержебет (Єлізавета) Баторі, відома своїми садистськими нахилами. Вона була в родинних зв’язках із Дьордьом ІІ Другетом, який був чоловіком її дочки Катарін. Тож коли її почала переслідувати австрійська корона, вона переховувалася в різних маєтках, можливо, і у нас. На самому ж судовому процесі Другети мали б її захищати. Частково їм це вдалося, адже її не катували, не стратили, а замурували у кімнаті, обмежили у спілкуванні. Там вона через деякий час і померла.

Отже, в замку справді жила демонічна людина, яка знущалася над закарпатцями. І хоч насправді сестрою Влада Дракули, тобто румунського князя Влада III Цепеша угорка не була, та, ймовірно, була набагато жорстокішою за славнозвісного вампіра.

Будівельники замку використали закон сполучених посудин, відкритий Блезом Паскалем аж наприкінці ХVІІ століття

Утім не лише Поган-дівою славиться Невицький замок. Приховує він і багато інших таємниць.

– Легенди самі по собі дуже цікаві, але для деяких з них можна знайти ще й певне історичне підґрунтя. Нам вдалося дослідити фортецю і підготувати матеріал, на основі якого можна стверджувати, що Невицький замок – пам’ятка унікальна, – запевняє Олександр Дзембас. –  Ми з’ясували, що замок у ХІІІ столітті вже існував, більш точну дату поки що назвати не можемо. Стало відомо що архітектурний ансамбль пам’ятки у цілому сформувався у середині ХV століття – це є час його розквіту. Досліджено центральний замковий дворик, декілька приміщень. Знаємо, що зовнішня лінія оборони будувалася всередині ХV століття. Вручну волонтери реконструювали більшу частину рову,  продатували його і  з’ясували, що його побудовано також в середині ХV століття. Виявилося, що він заповнювався водою. Тепер там води немає, але щоб вона заповнювала рів, було проведено водогін, яким вода йшла знизу догори! І це в ті часи! Середньовічними будівельниками було використано закон сполучених посудин, відкритий Блезом Паскалем аж наприкінці ХVІІ століття. А тут на теренах сучасного Закарпаття – на два століття раніше його використали на практиці! Це – річ просто фантастична! У світі, думаю, подібні водогони були, просто так масштабно замки ще не досліджували. Коли дивлюся на топографію фортець, розташованих на території Словаччини, бачу приблизно однакову ситуацію. Отже, саме водогін є найбільшою родзинкою Невицького замку. Ми почали шукати аналогії і дізналися, що в Німеччині у замку Бланкенхайм знайшли такий же водогін. Там збереглися навіть дерев’яні труби. Мабуть такі ж були і в нас, але згнили. Гадаю, технологію сюди могли принести німецькі переселенці.

От таким дивовижним і багатим на сенсаційні відкриття є Невицький замок. Побачити це загадкове місце у серці густого лісу варто кожному. Адже навіть енергетика біля величних руїн особлива.

Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено