Закарпатка змогла повернути свої гроші завдяки прокуратурі

Питання повернення депозитних коштів з українських банків, відділення яких були ліквідовані на території тимчасово окупованого Кримського півострову й досі залишається актуальним. Судова практика підтверджує, якщо банк з тих чи інших причин відмовляє вкладнику в поверненні його заощаджень, громадянин усе частіше змушений звертатися за захистом своїх прав та законних інтересів саме до суду.

Так, нещодавно Апеляційний суд Закарпатської області розглянув справу за апеляційною скаргою представника банку, на рішення Тячівського районного суду по цивільній справі за заявою громадянки К. до комерційного банку про зобов’язання вчинити дію.

За матеріалами справи, громадянка звернулася в Тячівський районний суд із позовом до одного з найбільших комерційних банків країни про зобов’язання відповідача видати депозит у розмірі понад двадцять сім тисяч доларів США. Позовні вимоги мотивувала тим, що після закінчення строку дії депозитного договору, який сторони уклали ще у 2014 році, банк відмовився повертати внесені кошти та нараховані відсотки, чим порушив права клієнта.

Розглянувши справу, Тячівський районний суд прийняв рішення повністю задовольнити позовні вимоги мешканки краю.

Однак з рішенням суду не погодився відповідач й оскаржив його у вищій інстанції. У своїй апеляційній скарзі просив рішення місцевого суду скасувати, мотивуючи тим, мовляв, докази, які були надані позивачкою свідчать про відсутність самого факту оформлення укладення договору банківського вкладу, неправильність розрахунків тощо.

Дослідивши матеріали справи, Апеляційний суд встановив, що всупереч чинному законодавству України, яке регулює цей вид правовідносин, фінустановою, за договором банківського вкладу, не були видані депозитні кошти на першу ж вимогу клієнта. Крім того, відповідач наполягав на застосуванні до спірних правовідносин положень законів Російської Федерації, що є безпідставним та суперечить нормам національного законодавства (відповідно до ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України). Й оскільки центральний офіс банку розташований на материковій частині України, ліквідація його філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача (банк) від виконання обов’язків по укладених договорах. Поряд з цим, під час апеляційного провадження відповідач не зміг надати обґрунтовану відповідь на запит суду щодо інформації про договір банківського вкладу, мотивуючи тим, що після окупації Криму доступ Банку до первинної документації, а саме договорів з клієнтами на паперових носіях та платіжних доручень – обмежений. Відтак, Апеляційний суд дійшов висновку: доводи апелянта належними та допустимими доказами не доведені, а рішення суду першої інстанції, який правильно застосував норми матеріального права, встановив фактичні обставини справи та вирішив спір відповідно до чинного законодавства є справедливим та правильним.

Вирішивши спір, предметом якого були правовідносини, пов’язані з поверненням депозитних коштів з українських банків, відділення яких через анексію АР Крим припинили на тимчасово окупованій території свою діяльність, Апеляційний суд вчергове захистив права споживача банківських послуг, залишивши рішення місцевого суду без змін, відтак зобов’язав банк виплатити клієнту депозитні кошти в іноземній валюті в сумі 24 000 доларів США та сплатити відсотки по ньому у відповідності до умов договору.

Джерело: прес-служба Апеляційного суду Закарпатської області