Чому закарпатських ромів б’ють у інших областях і чому місцева вдала на них та на їхні проблеми повністю закриває очі?

[Total: 0    Average: 0/5]

Трагічний випадок у Львові, коли вбили одного і покалічили чотирьох закарпатських ромів, змушує замислитись над багатьма речами. Публікацій наразі в Інтернеті багато. Дехто нарікає, що роми крадуть. Так. Це правда. Але роблять вони це часто від безвиході, аби вижити. Крім того, якщо взяти загальну статистику злочинів у області, не менше крадіжок скоюють корінні закарпатці. Що ж стосується зґвалтувань і вбивств, у яких теж дехто звинувачує ромів, то достатньо глянути в Єдиний державний реєстр судових рішень, там факти говорять красномовніше за слова будь-яких активістів. Найбільше подібних злочинів скоюють не роми, а саме наші білошкірі земляки, які допиваються до такої степені «хоробрості», що їм по коліна не те що море, а думка всього світу. Вони ж найчастіше скоюють насилля в родинах – і над власними дружинами, і над дітьми.

А хіба жебраками є лише роми? На вулицях закарпатських міст достатньо і білих прохачів та безхатченків.

Інша справа те, що держава закрила очі і відвернулася від цієї національної меншини.

Візьмемо для прикладу райцентри та села області. Там роми живуть бідно. Держава про них не думає зовсім, а в гірському селищі роботу знайти їм практично неможливо, бо якщо в Ужгороді частина з них має змогу працевлаштуватися хоча б у комунальну службу, то десь на периферії роботи немає навіть для багатьох молодих людей із вищою освітою.

До слова, саме неосвіченість у певній мірі ізолює ромів від суспільства. Ті, хто закінчує школу і здобувають вищу освіту, а на Закарпатті є й такі, знаходять шляхи для самореалізації. Вони ніколи не просять на вулицях милостиню і не їздять на «заробітки» до інших областей.

Дещо покращити ситуацію намагаються громадські активісти та духівники.

До речі, на Закарпатті греко-католицька Єпархія має три парафії для ромів: у смт. Великий Березний, у Міжгірї та у Воловці.

Отже, закарпатська газета «НЕДІЛЯ» поцікавилась, як живеться гірським ромам. І хто про них може знати більше, як не священик.

«У Міжгір’ї з  2003 року працює парафія для ромів. Для них навіть побудовано церкву із катехитичним класом. Зведено її дякуючи благодійникам із Франції та завдяки старанням Владики Мілана Шішіка. Церква носить ім’я матері Терези із Калькутти, – каже отець Василь МАНДЗЮК із Міжгір’я, настоятель храму «Воскресіння ГНІХ» та  «Різдва Пресвятої Богородиці» Мукачівської греко-католицької єпархії. –  Всього в таборі у Міжгір’ї є 450 осіб. Із них приблизно більше трьох десятків ходять до церкви. Ті, що ходять на службу, більш інтегровані, працюють на пилорамі, збирають і здають ягоди гриби, металорухт, пластик, мають роботу та гроші. Тож хочеться подякувати підприємцю Андрію Поповичу, який створює для ромів робочі місця і від нього вони ніколи нічого не крадуть! Ці роми ніколи не просять милостиню і не скоюють злочинів. Я навіть пробував проводити для них служби на їхній мові. У мене є книга отця Пушкаша з молитвами на ромській. Свого часу він зробив цікавий переклад – українськими літерами написав ромські слова. Однак це не прижилося. Тож зараз служіння ведеться українською, її наші роми розуміють краще».

За словами отця Василя, найбільша проблема місцевих ромів – це алкоголізм і пристрасть до гральних автоматів. На це вони залишають значну частину важко зароблених грошей. За які можна б купити багато корисного для родини. Утім у Міжгір’ї конфліктів між ними та корінним населенням райцентру не виникає.

Інша біда, яка і є основною – це те, що влада на ромів повністю закриває очі і не хоче бачити труднощів, із яким зіштовхується населення.

Наприклад, у Міжгірї, жоден чиновник ніколи не поцікавився, як там живуть нацменшини, не допоміг фінансово  не те, що на їхню церкву, а навіть  не дав копійки для того, аби хоч якось покращити побутові умови… та й не з власної кишені, а за рахунок держави.

І така ситуація не лише в Міжгір’ї, а в кожному населеному пункті Закарпаття. Лише в Ужгороді влада хоч щось для них робить, хоча й цього недостатньо.

Подіями у Львові міжгірські роми обурені, їм шкода, що так трапилось, та вони кажуть, що їздять до інших областей далеко не всі роми, а лише шатрові, ті, які найчастіше й крадуть та випрошують милостиню, що викликає серед інших негативну реакцію.

Отже, аби подібного не повторилося, адже останнім часом погроми ромських тимчасових поселень стали частішими, наші чиновники повинні менше піаритись і більше думати, як проблему вирішити тут, на місці, адже б’ють у Львові саме наших закарпатських ромів… і проблема ця далеко не сьогоднішня, просто раніше про неї так багато публічно не говорилося.

zakarpatpost.net

Comments are closed.