Як закарпатські гори поєднали долі двох туристів, що приїхали кататися на лижах і заблукали

[Total: 0    Average: 0/5]
— Вітання з одруженням від рятівника Євгена Аспаровича із Закарпаття отримали по телефону. Саме він знайшов нас у хатинці для вівчарів. Побажав, щоб наступного разу приїжджали до них кататися на лижах уже втрьох, — каже банкір 34-річний Євген КНИШ. У Дніпрі відгуляв весілля з психотерапевтом Людмилою Биковою, 36 років. Минулої зими поїхали в селище Ясіня Рахівського району на Закарпатті кататися на лижах. У горах заблукали. Три дні провели у хатинці для вівчарів на хребті Урда. Там уперше поцілувалися.

Євген Книш та Людмила Бикова познайомилися 2 січня у компанії спільних друзів. Тоді святкували Новий рік у Карпатах, пише gazeta.ua.

— Люда мені одразу сподобалася, — розповідає Євген. — Ми багато часу проводили разом: гуляли і каталися на лижах. Коли роз’їхалися, почали переписуватися у “Фейсбуку”. Через півтора місяця запропонував, доки не закінчилася зима, ще раз поїхати в гори. Обрали гірськолижний курорт Драгобрат. Поряд із готелем була низька траса, а нам хотілося покататися на вищій. Власниця закладу розповіла, як до неї дістатися. Та ми повернули не там і заблукали. Йти було важко: снігу намело по пояс, дув сильний вітер. Мій телефон одразу розрядився. Мобільний Люди тримав заряд, але подзвонити вона не могла — покриття не було. Десь о дев’ятій вечора помітили попереду силуети трьох хатинок. В одній із них знайшли два тапчани і буржуйку для приготування їжі. Вирішили заночувати. Було холодно. Щоб зігрітися, обмотувалися целофаном. Із харчів мали по пакетику родзинок і горішків. Воду топили зі снігу.

Наступного дня Людмила і Євген спробували повернутися у готель.

— Почали спускатися вниз, — згадує чоловік. — Кілька годин ішли дорогою, занесеною снігом. Урешті вперлися в річку та змушені були вертатися назад. Коли піднялися до хатинки, були знесилені, але щасливі. Тоді вперше поцілувалися. Згодом знайшли записку: вгорі є місце, де ловить Київстар. Наступного дня подалися туди. Ще не встигли нікого набрати, як пролунав дзвінок. Телефонував слідчий, який нас розшукував. Я встиг гукнути, що ми в хатині вівчарів на хребті Урда. Телефон одразу ж вимкнувся.

За чотири години лижників знайшли рятувальники.

— Почули з вулиці голоси. Відчинили двері і побачили рятувальників у червоній формі, — каже Людмила. — Їхній начальник пожартував: “Тепер ви точно одружитеся”. Ми лише посміялися — не знали тоді, що його пророцтво збудеться. Напоїли нас чаєм і нагодували. З’явилися сили, щоб спуститися вниз. Вже з готелю подзвонили рідним. Моя сестра переживала, що нам знадобиться медична допомога. Та попри 30-градусний мороз, ми навіть не застудилися.

Наступного дня закохані роз’їхалися.

— У горах зрозумів, що закохався, — каже Євген. — Жити без Люди вже не міг. Кожні вихідні їздили одне до одного в гості. А через кілька місяців вирішили жити разом. Я погодився переїхати у Дніпро. Люда тримає вдома вісім папуг і двох кроликів. Перевозити домашніх улюбленців до Києва було б проблематично. Коли приїхав до коханої, подарував їй квіти і каблучку. Запропонував одружитися. Вона погодилася. Після одруження Люда взяла моє прізвище.

Comments are closed.