Робі! – покликала закарпатка… і малюк підбіг… Так! Це був він! Син Люсі! Серце завмерло

Ми уже два місяці жили в новому будинку, потихеньку облаштовували своє затишне сімейне гніздечко. Я передивлялася всі оголошення про собак, шукала свою… Денис мріяв про німецьку вівчарку, мені ж дуже хотілося просто взяти безпритульного вуличного пса, щоб дати йому любов, увагу та врятувати від страждань. Згоди ми з чоловіком довго не могли дійти. Та якось він запропонував: хай я беру з вулиці безхатька,  а він купить вівчарку, мовляв, чому б нам не утримувати двох, адже двір тепер є, умови нормальні.

• Золотце, читай газету «ЯСНО»!

Я неймовірно зраділа, адже це справді був розумний компроміс. Денис швидко знайшов цуценя, і ми вже йшли його купувати. Взяли таксі, бо господарі жили під лісом у іншому кінці міста.

Автомобіль припаркувався, я вийшла, роздивилась довкола і раптом посеред вулиці побачила кудлате коричневе цуценятко. Йому було місяців 6. Звернула увагу на очі…. такі знайомі…. такі до болю близькі…. і такі невимовно сумні. Малюк був худим і таким нещасним!

Робі! – покликала я його… і малюк підбіг… Так! Це був він! Син Люсі! Як же він сюди потрапив? Значить, Василь не отруїв його, а просто відвіз за місто. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс 76076 zakarpatpost.net