Напад Путіна на Україну. Чого чекати. Три сценарії

Визнання Росією “ЛНР” та “ДНР” – крок, що дає більше питань, ніж відповідей. З одного боку, в політичному сенсі це майже подарунок Україні, вважають експерти, з іншого – ризик чергової ескалації аж до кривавих воєнних дій між Україною та РФ  • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •

Ініціативу російських комуністів визнати самопроголошені республіки обговорювали ще з січня, але донедавна в те, що Кремль піде на цей крок, мало хто вірив. Адже це по суті означало б руйнування мінських домовленостей, в яких критики вбачали загрозу суверенітету України, пише ВВС. Україна.

Але 21 лютого після обговорення в російському радбезі Володимир Путін підписав укази про визнання “ЛНР” та “ДНР”.

Про це своє рішення російський президент оголосив під час довгої та вкрай різкої промови, у якій заявив, що Україна – штучно створена Володимиром Леніним держава, що винна у “геноциді” жителів ОРДЛО.

Своє звернення Путін завершив погрозою, зазначивши, що “вся відповідальність за можливе продовження кровопролиття буде цілком і повністю на совісті” української влади.

Тривоги додає те, що РФ визнає “республіки” не в нинішніх фактичних межах, а в “кордонах” Донецької та Луганської областей, площа яких приблизно втричі більша ніж нинішня площа формувань.

“Зараз це неможливо, але потім це вийде”, – пообіцяв Путін.

До чого тепер готуватися українцям, BBC News Україна розпитала у експертів, які розмірковують про можливі сценарії та фактори, які можуть до таких сценаріїв призвести.

Виходячи з наявних обставин, можливі, щонайменше, три сценарії розвитку подій в Україні.

“Позитивний сценарій”

Конфлікт заморожується, активні бойові дії на Донбасі припиняються, “республіки” існують в тих же межах, що і зараз, а Росія не претендує на їхнє розширення. Україна може сконцентруватися на внутрішніх справах.

Заморожування – найбільш сприятливий з можливих сценаріїв, так вважає експерт “Дому демократії” Анатолій Октисюк.

“Це придністровський сценарій і це найкраще, що може бути для нас, – вважає експерт. – Донбас та Крим тепер будуть іти в одному переговорному меню, а ми зможемо займатися реформами, чекати кращих політичних часів, зміни влади (в РФ – Ред.) чи розпаду Росії”.

Рішення Кремля по суті “поховало” мінські домовленості і це безперечний плюс для України, вважає Олексій Гарань, професор політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

“Де-факто це визнання мало що змінило – це і раніше були окуповані території, росіяни і раніше мали там війська, просто зараз це буде відкрито робитися, – пояснює він. – Позитив я бачу в тому, що мінські домовленості поховані руками Росії. Після цієї божевільної промови Путіна та його дій весь світ бачить, хто агресор, а хто опирається агресії”.

Мінські домовленості, після виконання яких непідконтрольні території Донбасу мали повернутися під контроль Києва, були фактором нестабільності для будь-якої української влади, погоджується Анатолій Октисюк.

Постійну незгоду в суспільстві викликало, зокрема, питання амністії для сепаратистів, особливого статусу для цих територій. Це створювало ризик протестів та політичних потрясінь.

“Україні постійно пускали кров цими мінськими угодами, – вважає Октисюк. – Це був такий камінь на шиї, який тримав у нестабільності всю систему. Росія могла б спокійно чекати, але виглядає, що в Путіна не витримали нерви”.

“В принципі таким визнанням він зробив собі вистріл в ногу, але він також підвищив ставки перед стратегічними переговорами щодо безпеки між Росією та США”, – додає експерт.

“Проміжний сценарій”

На нинішній лінії розмежування зберігається постійна напруга, періодично відбуваються обстріли та диверсії, які викликають перманентну небезпеку того, що Росія от-от вирішить військовим шляхом розширити межі ОРДЛО, “пробити” дорогу до Криму суходолом абощо.

Схожим чином Росія вже діє на лінії розмежування між Грузією та самопроголошеною “Південною Осетією”, пише головний редактор Європейської правди Сергій Сидоренко.

“Адмінкордон окупованої території постійно змінюється, просувається вглиб Грузії, і у Тбілісі не розуміють, що з цим робити, бо не хочуть вступати у відкритий бій із російськими військовими, які охороняють цей кордон, – пояснює експерт. – А це викликає обурення частини грузинських виборців та дає додатковий привід для політичного напруження в Грузії” • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост