Рятівники Закарпаття. Журналісти зустрілась з хранителем замку та з надією гірських мандрівників

[Total: 0    Average: 0/5]

Поважні чоловіки присвятили свої життя гірському краю.

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Закарпаття – край стародавніх замків та мальовничих гір, а ще тих, хто там господарює. Про “рятівників Закарпаття” – у сюжеті ТСН.

Івану Щуру – 65. Його усі знають тут під іменем Янко Деревляний. Через те, що славиться роботами з дерева. Скульптор, художник, архітектор. А ще – жива легенда гори Яворник та рятівник для мандрівників.

А за сто кілометрів від Яворника, у замку “Сент-Міклош”, готуються до весілля у середньовічному стилі. Цю будівлю, що півстоліття тому була на межі знищення, врятував інший митець – художник Йосип Бартош. Йому 60. І хтозна, що було б сьогодні із “Сент-Міклошем”, якби не його історія кохання. Адже наприкінці 90-х перебрався сюди  на запрошення місцевої дівчини Тетяни.

“Найбільше мені захотілось провести його сюди, де я ходила зустрічати сонце, було таке вікно, така кімната”, – розповідає дружина хранителя замку Тетяна.

Йосип не бізнесмен, але у 2001році зміг переконати владу віддати йому замок в оренду для порятунку.

“Пробую вже 18 років витерти цю картину зі своєї пам’яті, краще я б цього не бачив. В ньому був склад для паливних матеріалів, сільський туалет і звалище для мусора”, – розповідає хранитель про свою першу зустріч з замком.

Аби цей чудовий край був таким, як ми його любимо, інколи він потребує рятівників. Тих, хто рятуватиме людей, а часом і глобальніше – традиції чи історичну спадщину нашої країни. І робитиме це не заради зиску, а заради майбутніх поколінь.

Грошей не мав, але розраховував на гранти. Хоча спершу навіть мешканці села Чинадієво приїжджому не довіряли та  безуспішно подавали до суду. Спочатку допоміг угорський уряд. Потім довелось продавати власні картини. Зрештою почали з’являтися благодійники.

Вдалось прибрати сміття, відбудували покрівлю. Окрім самого замку, відновили колодязь та сад, що колись були поруч. Чоловік каже: відхилив  не одну пропозицію влаштувати тут готель чи ресторан. У стінах “Сент-Міклоша” дозволяє  хіба вінчання, а ще мистецькі заходи та лицарські турніри.  Біля дверей замку з’явилися герби родин, що ним володіли.

У цьому замку вже знайдено 30 метрів потаємних ходів. І є багато легенд. Наймоторошніша – про людину, яку начебто живцем замурували в одну зі стін. Але  Йосип Бартош радить в це не вірити.

“Ми знайшли кістки і на хвилинку в нас був сумнів, невже легенда права. Не права. То були кістки з курки, з’їденої солдатами”, – каже Йосип Бартош.

Страшних історій про привидів чи духів не боїться у своєму гірському пристанку і Янко Деревляний. Покладається на молитву та на топірець.

“Цей товариш зі мною 40 років ходить, це вважається бойова сокира, я ніколи не носив ті “пукавки”, кожному своє”, – зізнається Янко.

Він із роду трембітарів, хоч зараз має і сучасніші інструменти.

“Трембіта це унікальний інструмент, як закарпатська мобілка, вона тягне на 3-4 кілометри”, – запевняє гірський житель.

ВІДЕОЯк святкували та що бажали в День Незалежності на Закарпатті

Закарпаття – казковий край, де кожен може знайти для себе щось цікаве, колоритне чи смачне. Закарпаття лише за 20 століття встигло побувати у складі п’яти держав. Тут живуть люди різного етнічного походження, можна почути різні мови та діалекти. Але навіть у найзахіднішій точці нашої держави жодні відмінності не дозволяють вийти за межу взаємоповаги.

Місцевий пристанок Янко проектував сам, зводив разом з родичами та друзями. За будь-якої погоди мандрівники можуть тут зігрітись, сховатись від негоди чи переночувати. Йому ж за 40 років доводилося і змерзлих рятувати,  і людей із зламаними ногами з гір спускати.

У гірській майстерні немає електрики, але чимало ескізів та фото.  В Україні десяток спроектованих Янком будинків. Роботи вирушали і за кордон. Нещодавно у чоловіка почалися проблеми з серцем, але гори і далі надихають на творчість. Неподалік притулку  Янка Деревляного – статуя самого гірського рятівника. Її встановили місцеві мешканці.

А ось у Ченадієві пам’ятника іншому нашому герою, Йосипу Бартошу, поки немає. Втім односільчани, які колись не вірили у простого приїжджого художника, таки змінили своє ставлення. Недавно  присвоїли рятівнику замку “Сент-Міклош” звання почесного громадянина села.

Ведучий ТСН Святослав Гринчук

zakarpatpost.net

Comments are closed.