Моя жона така бензопила, што самі дерева перед нив у хащі падут… скоро всі гори лисі станут там, де она на гриби ходит!
Зібралася баба Анця на концерт в Ужгород. Дід проситься з нею. Пошкодувала його стара і вирішила взяти.
- Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!
Баба Анця взяла на себе нове плаття, зробила зачіску, підфарбувала трохи губи онуччиною дитячою помадою, взяла під руку діла і повела на автобусну зупинку.
Приїхали вони в Ужгород і зайшли у філармонію.
Старий ще ніколи там не був і аж рот відкрив, коли побачив усе довкола. Зайшли вони в зал і з’ясувалося, що концерт уже почався.
«А ко нині співати буде?» – цікавиться дід.
«А я што знаю, – сердито відрізала баба Анця. – Співачка із Києва, майже. Не знаю, ко она, но уверєнам, што така модна, што білети на її концерт продали ще до її народження!»
Раз лише диктор оголошує:
«А зараз ви почуєте Шосту симфонію Шостаковича!»
«Но видиш, ти старий олуху! – закипіла стара. – Ти ся так довго парадив, як молодиця пуд вінець. Ми ся дуже сильно запоздили! Аж п’ять симфоній пропустилисьме!»
На сцені грають, дід нічого не розуміє, але вже й питати стару боїться. Вирішив поцікавитись у сусіда поруч:
«А што нич не співают, лем грают. Коли співати будут?»
«Це не вокальний концерт. – відповів чоловік. – Насолоджуйтесь музикою»
«Та я ся дома каждий динь насолоджую… то кой корова реве, то кой жона пердит, то кой у мене осрижка послє пасулі… А што іся музикантка кончала? Музучилище у нас у вароші?»
«Музичну школу по класу оркестрова яма», – грубо відповів сусід, якому набридли ділові питання.
«Я й не знав, што й такоє в нас є. Добре, што не похоронна яма…. Я якраз у костюмі, што ми жона у груб наладила».
Раз лише старого штовхнула жінка спереду:
«Ви стільки говорите, що я нічого не чую. Хоч скажіть, це Шопен? Бо я все пропустила!»
«Не знаю я, паніко, – сумно зітхнув дід. – Не мєсний я. Нікого не впознаю! Лем свою жону. Видите, туй коло ня сидит. Така тушна, што у столиць ся не вмістила і сіла на поручні! Аж ся проломлять, буде ня просити поправити. А я ся удкажу. Бо і гвуздя не взявим із дому, і клепача в ня ниє. Правда, у ниї самої язик, як клепач, но айбо она го не для того іспользує… юй май легко із ним мене по голові товкти каждий динь!»
«Та заткнися уже, ти клепачу! Будеш много говорити, усі ти ся опілки з мозгу утрясут на подлаш. Іще пак до фраса послє концерта ня мести заствлят. А я туй не уборщиня якась!» – сердито закрила рукою дідові рот баба Анця.
«Но видите, яка бензопила, – махнув рукою старий. – А ще кажут, що ліс вирізают! Та моя жона така бензопила, што самі дерева перед нив у хащі падут… скоро всі гори лисі станут там, де она на гриби ходит!»
Повний текст читайте тільки в газеті «Неділя Закарпатські новини!»
Уже в продажу!
